Інтерв’юєр Марія Заржицька
Випуск 130 + спецрепортаж
Що здатне привернути увагу до творчості письменника в наш час - обгортка, стиль чи сюжет? Ми познайомились із Владом Гріньє на вересневому фестивалі VinBookFest у Вінниці. Його намет вирізнявся великою кількістю книг одного автора. Невже в Андрія Кокотюхи з’явився потужний конкурент?
Як виявилось, Влад Гріньє - псевдонім Володимира Гриненка, вінничанина, що публікує власні книжки з 2017 року, а пише їх ще давніше. Незважаючи на добротний стиль письма, автор оминув шлях традиційного видання та вирішив публікуватись самвидавом. Його книги, зокрема, вийшли у друкарні-видавництві “ТВОРИ” та продаються у вісьми книгарнях Вінниці.
Книги Гріньє одразу дивують “старим добрим стилем” - кінематографічними описами, інтелектуальними діалогами та напруженою атмосферою, в якій інтрига сполучається зі складними стосунками героїв та важким моральним вибором. Це стиль класичного белетриста, який створив біля двох десятків книг - романи, повісті, збірки в детективному, фантастичному та містичному жанрі, любовну прозу та історії про людей мистецтва. От тільки белетристиці в Україні живеться класично непросто. Майже хутірська пиха читацтва щодо розважального жанру спонукає навіть талановитих оповідачів йти в тінь або вистрибувати звідти зі священними космобластерами.
Гріньє теж не уник видатних учинків: його дебютний роман “Клони” торкнувся тем наукових експериментів у контексті альтернативних ідей з біблійними мотивами. Сам автор називає це частиною “великого задуму” — іншою історією Землі, пов’язаною з книгою «Третє пришестя», виданій торік у складі трилогії.
Фантастичне переосмислення історії людства починається із Адама та Єви як посланців іншої планети й продовжується місією іншопланетянина Ешона, що є, за твердженням письменника, літературним прообразом Христа і Його апостолів. Виникнення релігії пов’язується зі спробою зробити людей добрішими, а суперечності між людьми — із заселенням Землі вихідцями з трьох різних планет. В цій частині своєї творчості Гріньє спирається на теорію палеоконтакту - перенесення життя з однієї планети на іншу. Передусім, автор позиціонує це як динамічний бойовик із елементами трилера: космічні битви, протистояння цивілізацій, шпигуни, убивства, сутички. Позаземні цивілізації продовжують бути присутніми на Землі й впливати на розвиток людства, зокрема, через своїх посланців — егрегорів та новітні технології.
Звісно ж, йдеться про альтернативний світ художнього твору, а не проповідь якогось віровчення. Це поки що відокремлює Гріньє від Лафайєта Рона Хаббарда, який після серії фантастичних романів заснував саєнтологію. Втім, авторський підхід спонукає згадати про “Ісуса на Марсі” Філіпа Хосе Фармера, де іншопланетяни готують повернення Христа на Землю, чудеса науково обгрунтовані, а книга Матвія - зовсім не те, до чого ми звикли.
Щодо місії самого письменника, виконати її він намагається самостійно з 2017 року. Його книжки друкувались у різних видавництвах Києва, Вінниці та Житомира. Для продажу книг та захисту своїх прав Гріньє створив власний сайт і кілька суміжних проектів, завдяки яким читачі можуть дізнаватися про творчість автора, вихід новинок і робити замовлення. Зокрема, він пропонує читачам потужну авантюрну лінію в стилі англійського детективу та лондонське фентезі з часопросторовими переміщеннями.
Сьогодні говоримо з письменником про те, як йому вдалося стати самовидавцем і чого вартує керування настільки обширним авторським проектом.
1. Наскільки успішним виявився ваш дебютний роман і як змінилась лінія творчості?
Особливого успіху в “Клонів” тоді не було: я ще зовсім не знав, як знайомити читача зі своєю книжкою. Для мене це найскладніший задум, тому його продовження поки лишаю «на закуску». Є любовний роман «Спогади про любов», трилер «Тераріум» про політ корабля на Марс, роман про Сальвадора Далі та Галу «Сафарі на планеті, якої немає». Пишу також про Джона Леннона, звертаюся до історії Мони Лізи у власному художньому прочитанні. Завершую своє перше велике фентезі «Петля часу» — приблизно шістсот сторінок. Мені шістдесят три, але я не вважаю вік причиною відмахуватися від того, що цікавить молодших читачів. Хочу розуміти цей інтерес, та й самому мені цікаво працювати в новому жанрі.
2. Скільки в середньому витрачаєте часу на створення однієї книги?
Для мене головне — мати що сказати. Деякі думки, образи й сюжети складалися десятиліттями. Останні кілька років я, переважно, надаю їм літературної форми.
Тому мені важко визначити середній термін. Якщо рахувати лише час роботи над текстом, за межами цієї відповіді залишиться значна частина життя, протягом якої книга визрівала.
3. Ваші обкладинки можна відзначити вмілим застосуванням сучасних технологій. Чи допомагає вам штучний інтелект під час роботи з текстами, і як саме?
Так, використовую його і не приховую цього. Вважаю штучний інтелект видатним сучасним винаходом, і відмовлятися від його можливостей не бачу сенсу.
Обкладинки створюються за моїми завданнями за допомогою ШІ. У роботі над текстами використовую його для перевірки помилок, пошуку неточностей, уточнень. Водночас працюю і з людським коректором: штучний інтелект поки не може повністю його замінити, а результати його роботи також потребують перевірки.
4. З таким стилем текстів ви могли б публікуватись у провідних видавництвах України, і не тільки. Чому вирішили стати самовидавцем?
Дякую за таку оцінку. Спочатку я надсилав рукописи видавцям. Переважно, у відповідь було мовчання або повідомлення, що моя пропозиція не зацікавила. Тоді вирішив власними силами, у межах своїх можливостей, видавати невеликі тиражі.
Я розумію й видавців: робота з маловідомим автором потребує грошей, часу, організаційних зусиль. Жодних образ із цього приводу не маю.
Зараз основні сили хочу вкладати в самі книжки. Вірю, що коли вони будуть цікаві людям, то поступово знайдуть дорогу до читача. Зі свого боку намагаюся цьому допомагати.
5. Як би ви оцінили результативність вашого проєкту — через окупність книг, кількість задоволених читачів, охоплення ринку чи щось інше?
Поки не ставлю перед собою конкретних комерційних цілей. Навіть сто чи двісті примірників — це значні витрати. На сьогодні вкладені кошти ще не окупилися.
Найбільше сил дають читачі, які повертаються. Знаю у Вінниці щонайменше п’ятьох-сімох людей, які, прочитавши одну-дві мої книжки, поступово придбали практично всі інші. Про таких покупців розповідають і продавці. Для мене це дуже важливо: людину зацікавила книжка, і вона захотіла читати далі.
6. Зазвичай самовидавці переживають труднощі в контактах із книгарнями. Як вам вдалося налагодити співпрацю з такою кількістю точок продажу, і що означає в даному контексті «міні-книгарня»?
Мої міні-книгарні — це невеликі куточки з моїми книжками всередині універмагів та магазинів інших товарів. Називаю їх міні-книгарнями Влада Гріньє — Володимира Гриненка. Так я організував можливість показувати й продавати свої видання. Потроху вони знаходять покупців.
Щодо великих мереж, то я розумію складність роботи з окремим маловідомим автором: це облік, розрахунки, час працівників. До того ж сама поява книжки на полиці ще не означає, що її помітять. Тут є певне замкнуте коло: для продажів потрібна впізнаваність, а щоб її здобути, потрібно дістатися до читача.
Тому беру участь у фестивалях: уже представляв книжки у Вінниці, Львові та Житомирі. Планую участь у заході на ВДНГ у Києві, який перенесли на весну. Є також продаж через «Розетку» та сайт із контактами помічників, які приймають замовлення й відправляють книжки «Новою поштою».
7. Як ви підтримуєте контакти з вашими постійними читачами — спільнота, книжкові клуби, відгуки тощо? Хто ваш читач?
Маю сторінку у Facebook, поки менш як тисячу підписників. Публікую дописи, короткі відео, розповідаю про книжки. Пробую також платну рекламу у Facebook та Instagram, зокрема для вінницької аудиторії. Зворотного зв’язку поки хотілося б більше.
За моїми спостереженнями, основні читачі — люди старші за 35–40 років. Є й ті, кому сімдесят-вісімдесят. Серед них багато освічених людей, людей мистецтва.
Але запам’яталася історія молодої читачки, якій ще немає тридцяти. Вона взяла «Спогади про любов» у дорогу. Спершу їй здалося, що це книжка для значно старших людей, а потім здивувало, наскільки переконливо, на її думку, автор передав психологію молодої жінки. Такі відгуки для мене особливо цінні, адже людські стосунки — головне в моїх книжках незалежно від жанру.
8. Ви пропонуєте свої книги лише в паперовому форматі. Як би ви оцінили успішність продажу електронних книг, чи плануєте додавати інші формати — аудіо, відео?
Так, електронних версій я наразі не продаю. Ще не опанував цей напрям і зараз зосереджений на паперових виданнях.
Я вірю в майбутнє паперової книжки. Мені здається, що частина людей уже втомлюється від екранів і хоче тримати в руках справжню книгу. Це моє особисте відчуття й переконання.
Відео використовую для знайомства читачів із творами. Щодо аудіокнижок — конкретних планів поки не сформулював.
9. Чи плануєте в подальшому активно розвивати детективний жанр, і що для цього потрібно?
Детективи — лише частина того, що мені цікаво писати. До того ж, у моїх творах детективна історія часто переплітається з містикою або фантастикою. Насамперед, «Смертельна елегантність». Це один із моїх найпопулярніших романів, особливо у Вінниці: його продовжують купувати, він уже мав кілька перевидань. У ньому поєднуються детективна інтрига із серійним убивцею, психологічний трилер та історія жіночого суперництва. Працівниці мережі бутиків борються за увагу її власника, сподіваючись стати його обраницею, а згодом — дружиною. Любовні сподівання, ревнощі й особисті інтереси переплітаються з убивствами. Хто за ними стоїть, читач дізнається лише наприкінці. За задумом мені хотілося поєднати складну інтригу в дусі Агати Крісті з напругою сучасного трилера.
Детективна складова є і в «Убивстві в домі шакала»: у замку правителя розслідують убивство шляхом отруєння, до історії причетне вище оточення володаря. Сам правитель має риси одного з відомих диктаторів. Тут розслідування поєднується з фантастичним задумом.
Особливо виразною є детективна побудова в «Тераріумі». Через двісті років корабель летить на Марс. На борту восьмеро людей і тераріум зі зміями. Хтось відкриває засувку, кобра смертельно кусає капітана. Потім стаються інші загадкові смерті. Підозри переходять від одного члена екіпажу до іншого, поступово відкриваються їхні особисті таємниці. У цьому є близький мені принцип детективів Агати Крісті: обмежене коло людей, замкнений простір і небезпека, від якої неможливо просто піти. Тільки замість маєтку чи острова — космічний корабель.
«Острів любові» також побудований на таємницях і несподіваних поворотах. Дія відбувається через сто років: киянин рятує синтетичну дівчину й разом із нею тікає на острів в океані. Подальші події розгортаються на межі фантастики, трилера й детективної історії.
А от «Приватну галерею», де диявол заманює відомих людей до свого замку й перетворює їх на картини, я радше відніс би до містичної прози. Сама наявність таємниці ще не робить твір детективом.
Мені цікаво поєднувати жанри. Розслідування дає змогу поступово відкривати не лише обставини злочину, а й самих людей: їхні почуття, приховані образи, мотиви вчинків. Саме тому детективні лінії виникають у різних моїх книжках, навіть коли основою є фантастика чи любовна історія.
10. Якби довелося звернутись до традиційних видавців, із чого почали б перемовини зараз?
Напевно, запропонував би для розгляду ті романи, які найкраще продаються у Вінниці й уже мають читацький відгук. Тепер я можу розповісти не лише про задум, а й про те, як люди сприймають книжки.
Не виключаю, що знову надішлю свої твори видавцям. Сподіваюся й на знайомства під час фестивалів та виставок. До співпраці відкритий — хотілося б знайти видавця, якого мої книжки зацікавлять і який допоможе їм дійти до ширшого кола читачів.
Ми дякуємо Владу Гріньє за активну участь в проєкті «Сам собі видав». Сподіваємось побачити в ньому письменників, що хочуть розповісти про досвід самостійного видання книг в Україні та за кордоном. Надсилайте ваші пропозиції в редакцію або заповнюйте форму на сторінці вгорі (у веб-версії), з повідомленням «Сам собі видав».
Ще на тему:
Сам собі видав: 10 питань для Таїсії Сосновської
Надбати: скільки коштує книга письменнику
Великий та Жахливий: кейс Акуніна-Булгакова
ваш вибір формату.
КнижКава в Bluesky -
погляд назовні.
