Поезія: що читають і купують у книгарнях Житомира

Автор: Таїсія Сосновська 

Випуск 124

Буття поета серія 5 серія 4

Images by Taisiya Sosnovska

Поезію складно виміряти лише цифрами продажів. Її купують для себе, дарують, шукають за іменем — або випадково закохуються в неї біля полиці. У житомирських книгарнях поезія присутня, але має різну «видимість»: десь це окрема шафа, а десь — кілька книжок, захованих серед мистецтва, прикладної літератури чи просто стосиком.

Щоб зрозуміти, як живе поезія в житомирських книгарнях, ми поговорили з продавцями про авторів, попит, новинки, місцевих поетів і те, що змушує читача понести книжку додому.

Ліна Костенко, Жадан і класика

Основний попит стабільно тримається на відомих іменах: Ліна Костенко, Сергій Жадан, Юрій Іздрик, Василь Стус, Василь Симоненко. Серед класиків — Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, а на одній із полиць Vivat знайшлося місце й для Сковороди.

Найчастіше продавці згадували Ліну Костенко. Також читачі цікавляться «Розстріляним відродженням» та українською літературою ХХ століття.

Нових сучасних імен на полицях значно менше. Виняток — військова поезія, яка сьогодні має окремий попит.

Отже, формула поки проста: класика, перевірені сучасники і нові автори, яким особливо допомагає актуальна тема.

Попит є, окремої полиці немає

Із фізичною присутністю поезії ситуація цікавіша. У двох магазинах Vivat на Київській поезія розміщена в рубрикаторах «Мистецтво» та «Мистецтво і творчість». У КСД — серед «Прикладної літератури». У «Книголенді» окремих рубрикаторів поки немає, зате продавці готові бути живим навігатором.

У «Знанні» на Київській окремої полиці також немає: поетичні видання стоять серед іншої літератури, поруч із кольоровими серіями та книжками місцевих авторів, які терпляче чекають свого часу.

А от "Книгарня "Є" на Бердичівській — єдина з досліджених книгарень, де поезія має власний рубрикатор і цілу шафу. Здавалось, дрібниця, але книжка, яку видно, має хоча б шанс бути поміченою.

Як часто житомиряни купують поезію?

Точних цифр книгарні не називають, але ритм приблизно такий: десь поезію запитують раз на тиждень, у «Книголенді» — приблизно через день, а в «Є» окремі популярні видання — кілька разів на день. «Пару раз на день точно її питають», — кажуть у «Є».

Отже, поезія продається. Не вагонами, звісно, але й пилом на полицях не припадає.

Поезія в подарунок

Поетичну книжку купують не лише для читання, а й для подарунка. Особливо добре працюють любовна лірика, красиві обкладинки та впізнавані серії — зокрема, А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. «Завдяки цій серії дуже багато різних авторів отримали друге життя», — розповідають у «Є».

Тут спрацьовує ефект колекції: купив одну кольорову книжку — а очі вже шукають усю серію. Іноді до поезії справді приводить не вірш, а бажання мати «ще одну таку красиву».

Кишеньковий формат і «поезія з собою»

У «Є» також відзначають популярність невеликих поетичних збірок. Їх зручно покласти в сумку, взяти в дорогу чи просто тримати поруч.

Поезію не обов’язково читати від першої до останньої сторінки. До неї повертаються, відкривають навмання, перечитують улюблені рядки. Тому маленька, красиво оформлена збірка — це майже кишенькова річ для душі: її можна не лише читати, а й носити.

Війна серед головних тем

В числі сучасних українських видань особливо помітна військова поезія. У Vivat серед запитаних поетів називають Максима Кривцова, «Тайру» та інших авторів, пов’язаних із воєнною тематикою.

«Зараз, якщо і питають поезію, то, переважно, військову», — пояснює продавчиня Vivat. Усе доволі закономірно: час формує не лише історію, а й читацький запит.

Коли інше мистецтво приводить до книжки

Поет може стати відомим читачеві ще до того, як той відкриє його книжку. У Vivat згадують випадки, коли після театральних постановок, пов’язаних із МУР, читачі починали запитувати авторів, чиї імена почули зі сцени.

Те саме може працювати після фільму, культурної події чи іншого публічного проєкту: спочатку людина знайомиться з постаттю поета, а вже потім іде шукати його тексти.

Нові автори: багато книжок, мало видимості

Нових поетів видається чимало, але до полиць доходять далеко не всі. У «Книголенді» готові ризикувати з маловідомими іменами: «Ми б з радістю завозили ще більше, але все залежить від видавництва».

Самвидав: є можливість, є обмеження

Самвидав поступово пробиває собі дорогу до книгарень. У «Є» пояснюють: автор може запропонувати книжку мережі, але малий наклад суттєво обмежує можливості.

«Якщо наклад маленький, то простіше людині бути помітнішою онлайн», — зазначає продавчиня. Тобто, видати книжку —  лише початок. Далі треба ще примудритися рознести її не тільки по друзях, а й по магазинах.

Місцеві автори: потрапити в продаж і знайти читача

Місцеві автори можуть пройти відбір і потрапити до книгарні «Знання», але далі починається найцікавіше — продаж. Деякі книжки, видані ще у 2018–2019 роках, досі залишаються на полицях. Швидкість реалізації окремих місцевих видань — два-три примірники на рік.

Тож, місцевий поет може цілком успішно потрапити на полицю — і там почати довготривалі стосунки з нею.

Як поезія знаходить читача?

Шляхів кілька: почути відоме ім’я й прийти за книжкою; почути про нового автора в театрі, кіно чи культурному просторі й захотіти з ним познайомитися; побачити красиву обкладинку, відкрити книжку — і вже не схотіти залишати її в магазині. Тому для поезії важлива не лише наявність, а й видимість. Окрема полиця, вдалий дизайн, серія, компактний формат, рекомендація продавця чи вдале місце в книгарні можуть стати тим самим останнім поштовхом.

Ніхто не скасовував кохання з першого погляду — з обкладинки, дотику до книжки чи кількох прочитаних рядків. Іноді саме так невідомий автор знаходить свого читача.

Ще на тему:

Поетична ілюстрація: весна-літо 2025

Просто на Покрову: марафон spero

Як змусити читати свої вірші. Adsum

КнижКава в Х, Facebook -

ваш вибір формату.

КнижКава  в Bluesky -

час роззирнутись.