середа, 26 серпня 2026 р.

Жіноча проза Голівуда: блондинка вирішує померти

Автор Марія Заржицька

Випуск 125 АртКава - спеціальний

Зіркові книги — які вони? Мистецтво створює літературу про тих, хто створює мистецтво, та сьогодні не про це. В нас аж три голівудські історії, назвати які мистецькими язик не повертається. Три прекрасні білявки з тих, кого називають american girls та babies на противагу iron woman, зчоловічених специфічною американською емансипацією. Три зіркові дитини, що знімалися з ранніх років та пізнали всі переваги краси по-американськи. Вони писали, про них писали — що саме, чому та з чого все почалось?

Хайден Паннетьере: сказати “чорничний пиріг”

Класична голівудська білявка, чиє прізвище стільки років, як виявилось, писали неправильно й змінювали навіть на французький манер, пішла з життя не так щоби й несподівано. Хайден, що досить успішно, хоч і не завжди благополучно жила до знайомства в 2009 році з боксером Володимиром Кличко, за п’ять днів до свого 37-го дня народження зіграла в Мерілін. Зірку найдовшої в світі мильної опери "Дороговказне світло" знайшов без свідомості її бойфренд Брайан Хікерсон. На жаль, врятувати Хайден не вдалося навіть лікарям — вона померла від інфаркту, не приходячи до тями.


Дюймовочка, дружина боксера

Майже тарантинівській смерті голосу “Червоної шапки проти зла” передувало довге прощання з алкоголем, наркотиками, Брайаном та, як не дивно, Володимиром. Він познайомився із Хайден в 2009 році на спільній презентації книги Дебори Андерсон "Кімната 23" під продюсуванням Діани Дженкінс (Санели Чатич), боснійської підприємиці та філантропки з Каліфорнії, дружини банкіра Роберта Дженкінса, власника приватного телеканалу TV1. 

З того часу закохані Володимир та Хайден не раз розлучались та сходились, аж поки в 2014 році не розійшлися остаточно, начебто через зраду Паннетьере.

Незадовго до смерті Хайден пара не дуже вдало зіграла в Марлен Дітріх та просто красунчика, бо ж головною несподіванкою для громадськості мала б стати класична американська сповідь Хайден “Це я. Розплата” (This Is Me: A Reckoning). Автобіографію опубліковало в травні 2026 року Grand Central Publishing, імпринт одного з видавництв світової “великої п’ятірки” Hachette Book Group.

Книга — як і сама історія стосунків із чемпіоном світу з боксу у важкій вазі Володимиром Кличком — викликає багато питань. Наприклад, як доброзвичайний український спортсмен, брат мера Києва, міг одружитись із жінкою, що, виявляється, не лише приховувала свої справжні уподобання, а й ні мало, ні багато, страждала з юності ... на білу гарячку. До речі, причиною розлучення Хайден та Володимира в 2015 році названо те, що її помітили з незнайомим чоловіком ... у Лос-Анджелесі.

Через чотири роки після народження дитини від Володимира Хайден при загадкових обставинах лишає 4-річну доньку Каю-Євдокію на виховання колишньому нареченому. Ті самі джерела, які твердять про післяпологову депресію та неможливість Хайден вилікуватись від залежностей, показують її щоразу без типових слідів зловживання алкоголем чи наркотиками, яких не приховати навіть професійним гримом.


Як у брата, як у подруги

Після родинної трагедії зірка Паннетьере взяла нисхідний маршрут. Володарка першої премії молодого актора за роль в діснеївському фільмі "Згадуючи титанів", голос Ешлі в "Американському татові" та вовчиці Кейт в "Альфа і Омега: Зубата Братва", виконавиця багатьох саундтреків для фільмів, у яких знімалася, обличчя американської реклами з 4-х місяців свого життя за вісім його останніх років так і не мала яскравих ролей. Зйомки не приносили колишніх дивідендів, а зовнішність та імідж сліпучої білявки все більше нагадували фрейліну родини Трампів.

Життя з Хікерсоном, наркозалежним та схильним до насильства, лише поглибило родинні проблеми Хайден — вона перестає спілкуватися з матір’ю, теж акторкою, але тяжко переживає смерть в 2023 році рідного брата Дженсена, теж актора, що теж мав серйозні проблеми з серцем. 


Фабрика служниць

Скандальну автобіографію Хайден згоджуються опублікувати американський та британський імпринти конгломерату Hachette, який в ході зміни співвласників опинився під впливом праворадикальних американських та французьких кіл — зокрема, мільярдера Венсана Боллоре, якого називають французьким “Рупертом Мердоком”. Боллоре є головним акціонером Louis Hachette Group та впливає на масове підписання контрактів із праворадикальними авторами у той час, як війна з лібералами заштриховує справжні цілі нового командора.

Зокрема, Le Monde повідомляє, що погляди Боллоре стають обов’язковими для письменників, а політика сірого кардинала знищує французький книжковий ринок. Він є головою медіаімперії, яка активно підтримує ультраправих політиків та творить жертв ідеологічної війни як з авторів, так і з видавців, у той час, коли трампісти з американського крила Hachette розробляють радикальний план перебудови уряду США “під консервативні цінності”.

Схоже, експлуатація почуття провини й торгівля сильними емоціями спрацювала на мільйон доларів. Автобіографія Хайден Паннетьере майже одразу стала бестселером за версією New York Times та USA Today, завдяки серії зізнань, більше схожих на самообмови чи патологічні дитячі вигадки, травмописних звинувачень та через власну озвучку від авторки, що, втім, не задовольнилась новим витком слави. Вона померла у Грінвіллі, штат Південна Кароліна, на зйомній квартирі, подорожуючи Америкою разом з чоловіком, який прийшов надто пізно.


Різ Візерспун: білявка в медицині

На диво, Різ Візерспун іще жива — і секрет такої живучості, мабуть, полягає в трьох преміях, які прикрашають її полицю з косметикою. Володарка «Оскару» та «Золотого глобусу» (2006) за головну роль у фільмі «Переступити межу», премії «Еммі» за продюсування серіалу «Велика маленька брехня» та зірки на Голлівудській алеї слави, Різ знімалася в рекламі з 7 років, але її кінематографічна зірка стала висхідною в фільмах "Плезентвіль" та "Жорстокі ігри".

Знаменита "білявка в законі", яка вирішила довести право на існування всіх білявок як повноцінної частини людства, з відвертою очевидністю дозволила використати себе в брудних літературних іграх. Ще і як — нею прикрився не менш відомий чоловік, аби дістати собі ще більшу відомість, а Різ лишилось розкладати тематичне печиво на презентаціях азійських авторок.


Казус країни

У 2025 році, після виходу роману Gone Before Goodbye (Пішла без “до побачення”) Різ було піддано остракізму частиною українських читачів та оглядачів, які активно грали дурника. В книзі присутні російські персонажі, - насамперед, олігарх із Росії, - а фабула, яка проходить через Москву та Рубльовку, виявилась ще й романтичною.

Раніше українці вже критикували Візерспун та її книжковий клуб за зв’язки з Росією, але ця історія передувала підкреслено відомому скандалу з відмовою Vivat друкувати Gone Before Goodbye авторства, як було заявлено, Різ Візерспун. 


Болітар не винесе 

Втім, білявка Різ не з тих, хто пише книги навіть про себе. Письменника з неї не вийшло хіба що через Харлана Кобена, заявленого американським видавцем як провідний автор — тому що Кобен і є таким, завдяки серії детективів з дуже тригерними назвами, сюжетами та переглядами на Netflix. Навіщо Кобену було створювати роман із так званими російськими наративами під час війни, незрозуміло тільки поганим акторам. Інша справа в тому, що, як виявилось, Різ — великий друг Росії, й сама Росія активно підтримує цю гру, але роман там досі не опублікований.

До слова, Харлан Кобен - однокласник Кріса Крісті, голови Асоціації губернаторів-республіканців (Republican Governors Association) та член Псі Епсілон - студентського літературного братства. Політична чи масонська змова, вирішувати вам.

Як би там не було, але доводити білявість Різ заходилось одразу троє чоловіків — Харлан Кобен, у якого Vivat викупили права ще до завершення скандального рукопису, Сергій Полєтучий, власник видавництва з “великої української п’ятірки” й колишній консул України у Франції, та ще одна персона, завдяки якій асортимент Vivat перетворився на “бібліотеку дочки мільярдера”. Говард Баффет, активний меценат України, про якого навіть думати погано не можна, не афішує участі в цій історії — проте, принцип кто платит девушку, тот ее и танцует на диво чітко працює в американському менеджменті.


Бріттані Мерфі: несправжня блондинка

Брі́ттані Енн Ме́рфі-Монджек, при народженні Бертолотті, відома за роллю Алекс Леторно у «Восьмій милі» (2002), але досягла вершин слави у кінострічках того ж року "Вбивча краса" Майкла Патріка Дженна та в ролі Дейзі Рендон ("Перерване життя" Джеймса Менголда за книгою Сюзанни Кейсен). Акторка стала відомою у вісімнадцять років завдяки ролі Тай Фрейзер у фільмі «Безголові», а в 1997-му дебютувала на Бродвеї в оновленій версії п'єси Артура Міллера «Вид з мосту», разом із досвідченими акторами Ентоні Лапальєю та Еллісон Дженні.

Дівчинка Емінема”, в якої проблеми з італійським прізвищем та повна невизначеність із тим, куди йти — хоч і була однією з найпривабливіших акторок Голівуду, ставилась до себе так, наче живе в робітничому кварталі Нью-Йорка. Наслідки недолікованої пневмонії фатально відобразились на її долі, а мікс ліків, які Бріттані за чисто голівудським сценарієм запихала в себе, вразив навіть бувалих копів. Мабуть, через це її обмовляли, звинувачуючи в кокаїновій залежності — а може, щоб додати тяги, та Бріттані впевнено все заперечила, окрім одного. Вона зовсім не розбиралася — та й не могла розбиратись — у тому, що їй прописували або радили, як то водиться в навкологолівудських медичних колах.

Безсенсовне американське біохакерство “на слабачка”, свідомі акти ненависті чи банальна дурість — час розбереться, але факт лишається фактом. 2009 року Бріттані померла 32-річною в домі чоловіка-тирана без належної медичної допомоги від ускладнень, а Голівуд отримав чергову жертву, про яку навіть не згадають без того, що сталось.

Тим не менше, справедливість потроху відвойовує кордони — австралійський кінокритик Пітер Шеллі, біограф зірок Голівуду, включив історію Бріттані Мерфі до своєї авторської колекції, яка продавалась в Україні, на жаль, без перекладу.


КнижКава в Facebook чи Instagram - 

ваш вибір стилю.

КнижКава в Bluesky -

час митців.

вівторок, 25 серпня 2026 р.

«Книжкова площа»: видання, що не лежать на полиці

Images by Volodymyr Zhabrovetz

 Автор: Таїсія Сосновська 

Випуск 125 + АртКава 

Час змінюється, коли шукаємо нові рішення та відмовляємось від зайвого. Час змушує з особливою гостротою бачити те, що справді має значення. Саме в такі моменти народжуються прості й геніальні ініціативи, які відповідають потребам часу й поступово стають чимось  більшим. Однією з таких ініціатив стала Книжкова площа

Ідея міжрегіонального заходу починалась як можливість обміняти прочитані книги, але переросла у простір зустрічі — людей із людьми, читачів із новими історіями, міст і навіть країн між собою.

Книгообмін: просто й захопливо

Правила «Книжкової площі»  елементарні: приніс одну книгу — отримав право обміняти її на одну іншу. Книги мають містити заявлену кількість сторінок, бути охайними, придатними для читання; приймаються видання різних жанрів і мов, крім російської. За передані книги учасники отримують квиток-перепустку. Так, у Житомирі вже 16 серпня учасники могли обрати відповідну кількість інших видань.

Для мене особливо цінною є інша деталь: свою книгу можна здати в одному місті, а забрати зустрічну — в іншому. І в цьому, мабуть, найбільша краса задуму: сполучення літературних шляхів. Ти віддаєш свою книгу тут, а її умовне продовження можеш отримати зовсім в іншому місці. Книга вирушає в дорогу — і разом із нею відбувається твоя нова, незвичайна подорож.

«Книжкова площа»: історія

Усе почалося в серпні 2021 року, в дворику Львівської ратуші. Місцева муніципальна бібліотека започаткувала культурну ініціативу масштабного книгообміну, який одразу зібрав понад 1 000 книголюбів і допоміг книжкам змінити власників — їх обміняли близько 1 500.

Далі стало зрозуміло: одна львівська площа для книжок — замала.

У 2022 році «Книжкову площу» поставили на паузу через повномасштабне вторгнення. 2023-й став роком підготовки до повернення: організатори вирішили відновити та масштабувати захід у 2024 році.

Наступного року у Львові обміняли близько 5 000 книжок, а до акції долучилися 3 500 учасників. У 2025-му «Книжкова площа» вирішила перевірити, наскільки далеко можуть розійтися книжки, якщо їх відпустити - і вирушила Україною.

2026 року «Книжкова площа» проводиться вчетверте. Сьогодні це щонайменше десять міст та населених пунктів: Львів, Тернопіль, Теребовля, Житомир, Дніпро, Кривий Ріг, Біла Церква, Хмельницький, Ярмолинці й навіть Токіо - книжкам не потрібні візи.

Обмін на площі: учасники та очікування

«Книжкова площа» — це не лише про кількість книг і не лише про тих, хто приходить обмінюватися. На площі одночасно шукають книги діти, підлітки, молоді люди, батьки та літні читачі. Вікового бар’єра, фактично, немає: дитячі видання сусідять із сучасною українською прозою, нонфікшном, класикою та іноземною літературою.

Навколо книжкових столів збирається й професійне книжкове середовище: письменники, бібліотекарі, видавці, представники культурних та громадських організацій. У Житомирі громадська організація «Головна сцена» презентувала майбутній книжковий форум «ВІДСІЧ. Право на гідність».

Сама книга на площі стає центром, навколо якого вибудовується цілий день. Працюють дитячі та підліткові майстер-класи, вікторини, літературні змагання, фотозони, читацькі кафе, відбуваються презентації та дискусійні панелі. Тож обмінюються тут не лише книгами, а й читацьким досвідом, рекомендаціями, думками та знайомствами.

Книгообмін в цифрах: 2025-26

  • Львів — 5 950 книжок, понад 5 000 книголюбів у 2025 та 5 156 книжок у 2026, понад 1 200 із них принесли безпосередньо 16 серпня 2026.
  • Тернопіль — 2 068 книжок, 3 000 відвідувачів у 2025 та 2 208 книжок знайшли нових власників, понад 200 тернополян принесли свої книги просто в день акції у 2026.
  • Теребовля — 533 книжки, 1 000 мешканців у 2025 та цьогорічні цифри ще рахують.
  • Житомир — 2 236 книжок, 2 300 відвідувачів у 2025 та 2 235 книжок; долучилися 568 учасників у 2026. Лише 16 серпня 216 людей принесли 663 книги.
  • Дніпро — 1 524 книжки, 4 000 учасників у 2025 та 1 330 книг принесли заздалегідь і ще 820 — у день події 2026.К
  • Кривий Рігперша участь, понад 1 000 книжок. Біла Церква та Ярмолинці теж долучилися 2026-го. Хмельницький теж не залишився осторонь: понад 1 200 книжок.
  • Токіо — цифри ще чекаємо. Японці не поспішають, у них свій часовий пояс.

Тож, повну статистику за 2026 рік по всіх локаціях зачекаємо, але очевидно: ініціатива львівського дворика з 1 500 книжок виросла до всеукраїнського книгообміну та дісталася Далекого Сходу.

Міста додаються, люди долучаються, а самі книжки вперто роблять те, для чого створені: не лише множаться, а мандрують від людини до людини, залишаючись у світі довше, ніж один день книгообміну.

Обмін книгами: японська локація

У 2026 році до української ініціативи книгообміну вперше долучився Токіо. Першою закордонною резиденцією проєкту стала українська бібліотека в районі Шібуя. Книги тут приймали до 10 серпня, а 16 серпня провели власний обмін і книжкову зустріч спільно з українською громадою Японії.

«Книжкова площа»: знову в Житомирі

У Житомирі «Книжкова площа» заявила себе доброю міською традицією. 16 серпня 2026 року захід розпочався вдруге. Перший обмін відбувся 17 серпня 2025 року на Михайлівській. Понад дві тисячі книг чекали на нових читачів. Цьогоріч «Книжкова площа» стала ще масштабнішою: 568 учасників зібрали 2235 книг. Із них 1572 книги житомиряни передали протягом літа через бібліотеки, а безпосередньо в день події 216 учасників принесли ще 663 книги.

За книжковими столами найпомітніше тримається художня література. У Львові серед принесених видань організатори відзначали жанрову літературу — Стівена Кінга, Макса Кідрука, Світлану Талан, Ірен Роздобудько. Водночас на різних локаціях книги розкладали за ширшими категоріями: українська та зарубіжна література, дитячі й підліткові видання, нонфікшн, довідники, енциклопедії, книги для саморозвитку та іноземними мовами.

Порівняти міста за «найобміннішими» авторами чи назвами поки складніше: організатори не всюди ведуть однакову статистику, а дані про принесені й забрані книги — не те саме. Тому говорити про рейтинг авторів можна лише там, де є відповідний підрахунок, адже захід лише набирає популярності.

Наостанок: три кадри книгообміну

Перший кадр — «Встигла!»

8 серпня, коли Житомир заливало дощем, до Центральної міської бібліотеки ім.Василя Земляка, дорогою до столиці поспішала учасниця книгообміну. Вона не була письменницею чи публічною людиною — просто читачка, якій стало цікаво, як працює «Книжкова площа». Мокра, але усміхнена, вимовила: «Встигла!».

У стосі переважала сучасна зарубіжна література, а кілька книжок були англійською. Ці видання учасниця привезла не просто аби звільнити місце на полиці. Хотіла поділитися тим, що вже прочитала, й натомість відкрити для себе щось нове, не менш цікаве й захоплююче. Сам принцип обміну - віддати книжки, які вже знайшли свого читача, і вирушити далі не з порожніми руками, а з можливістю зустріти зовсім іншу історію. Чи то мем, чи епіграф нашого часу: встигла привезти, встигла віддати, встигла передати далі. Київ цього року, на жаль, не долучився до «Книжкової площі», тож, перед від’їздом жінка хотіла залишити для обміну більше десятка сучасних книг — всі в ідеальному стані. 

Другий кадр: книги, які стають нашими

Під час дискусійної панелі «Книга нашого дитинства» пролунало те, що кожен із нас відчував, згадуючи свою першу важливу книгу. У кожного вона своя. У когось — затерта до дірок казка, у когось — перша пригодницька повість, у когось — книга, яку перечитували десятки разів.

Третій кадр — «А що буде з книгою?»

Після завершення книгообміну на Михайлівській я перетнулася з бардом Юрієм Іванцем. Він похитав головою і запитав: «Чули, що сталося в Києві з книжковим ринком?..».

Тож, книга — не лише товар чи спосіб провести вільний час. Це пам’ять, культура, спосіб мислення, виховання і цеглина в наш спільний державний дім. Для читача — знайти нове, добре забуте старе й заощадити, для автора — розширити коло читачів, для видавця — нагадати про свою книгу та історію видавництва.

Під час воєнного стану хвилює питання не лише “Скільки книг ми обміняли?”, а “Чи зможемо зберегти простір, у якому українська книга народжується, живе й знаходить свого читача?”.

Ще на тему:

Слідами "Книжкової Країни": дитліт і ринок

Купити: чого вартує книга у читача

Сезони книжкової моди: весна-літо 2026


КнижКава в ХFacebook -


ваш вибір формату.


КнижКава  в Bluesky -


погляд назовні.

Ексклюзивна тема - Премії

Укрпремія: Премія книжкових блогерів