Ромком: імпорт

Image by @MZarzhytska on X

Автор Марія Заржицька

Романтична комедія - хіба не найпопулярніше читання влітку, коли хочеться відпочити від інтелектуальної напруги. І, якщо вже досліджувати історію сучасної літератури, ромком як жанр розвинувся на Заході - у кінематографі, особливо, після з'явлення таких зірок, як Мерілін Монро та Одрі Хепберн. 

Сьогодні продовжуємо тему, розпочату в одному з наших попередніх випусків, а заодне, порівнюємо досягнення вітчизняних і західних авторів на полицях наших магазинів.

Вибір всліпу: зустрічаємо за манатками

Нагадаємо, що цей матеріал створено завдяки книгарні "Є", яка люб'язно погодилася надати нам можливість оглянути найпопулярніші цьогорічні видання в жанрі ромкому.

В нашому списку закордонних авторів опинилися четверо письменниць із англомовного світу - двоє американок латинського походження, одна - з азійським корінням і одна британка. Нас цікавила саме поличкова привабливість, якої українським виданням закордонних авторів вистачає з гаком. До того ж, усі книги виявились із Vivat, що входить в п'ятірку найбільших видавництв України. Варто відзначити, що в дизайні Vivat поступається мало кому - на перший погляд. 

"The Wall of Winnipeg And Me": велика гра

Почнемо з Маріани Запати - так літерували іспанське прізвище авторки, й, схоже, недаремно. Письменниця з раннім розвитком (і, мабуть, з англійською нянею) стартувала в публічній літературі фанфіками стилю бойз-бенд, аж поки не вкліпалась у трампамериканське чтиво.

Маріана має власний сайт із наполовину сміливим концептом і добрим десятком книг специфічного змісту. Обгортки в стилі рок-н-рол аж сильно чіпляють хиже до авантюр покоління Х, але щось-таки змушує нашорошитись.

Світ спортивниз зірок, поганих хлопців, комбатантів та звабливих босів-негідників, вочевидь, захоплює розумного автора. «Стіна Вінніпега та я» вийшла на американський ринок у 2-х образах - спортивному та ляльковому, але куди ляльковішим - ба, навіть мультяшним - вийшов український стиль книги.

У видавництві Vivat «Стіна Вінніпега та я» опублікована з ілюстраціями квір-дизайнерки Маші Ґрімм, хоча в самому романі традиційну орієнтацію прирівнюють до закоханості в бидло. Причому, бидло, як завжди, привабливе до нестями, - починаючи від зовнішності мачо до невдячних манер у стилі неодиктатури, де перше питання завжди про їдло.

Культивація жіночого психологічного рабства та вклоніння total love поєднуються з віктимністю дівчинки, що, переживши буття в деструктивній родині, вв'язується в ще ліпшу історію з прислуговуванням футбольній зірці. 

Головна героїня роману Запати поєднує обов’язки секретарки, SMM-менеджера та багатопрофільної домогосподарки, маючи метою кругленьку суму на рахунку. Вона хіба не спить зі своїм босом, про що відверто жалкує. Чи то комплекс "шістки" заважає її протистоянню, чи брак садомазохізму з прихованої в ній люті, але її впертість і несамовитість, вочевидь, шукає гіперавторитета.

Несамовита жорстокість, яку виправдовує героїня "Стіни Вінніпега", шокує читача вже на початку роману. Втім, в руслі греко-римської міфології навряд чи може бути інакше. Дівчина звільняється тільки для того, аби повернутись і продовжити, - тепер уже в руслі жіночої міфології перетворення мачо на пупсика.

Що ж бачимо в українському виданні "Стіни"? Краса по-американськи постає перед нами в мультяшному варіанті, ще й у трьох форматах - паперовому з твердою обкладинкою, твердому з ілюстрованим зрізом та електронному, але це ще не все. Товщина книги прямо-таки безстрашна, як для нашого ринку - 608 сторінок з широчезними полями й добротним папером.

Більш того, на інших ресурсах український читач може придбати аж два з бажаних варіантів оригіналу, ціна якого знижується. Залишається порадити ще нижчу ціну, аби до українського видання можна було докладати набір маркерів і нотатковий папір в довісок. Не знаю, скільки тут важитиме переклад Адріани Федуник, яка вже працювала над подачею українським читачам Фріди Мак-Фадден.

"The Friendzone": порятунок плідності

Інший концепт пропонує читачам Еббі Хіменес, каліфорнійська письменниця з власним бізнесом - достоту кулінарним і дещо евристичним. За даними PBS Books 2024 року, Хіменес є одною з найекспортованіших американських авторок з 1,5 млн. екз. видань по всьому світу та 28 мовами перекладу.

Романтична комедія «Френдзона» розслаблює гарним текстом в найкращих американських традиціях жанру, з прийомом Вілкі Коллінза, де оповідь ведеться від імені кількох персонажів.

Роман Хіменес є своєрідним психологічним простором для аналізу стосунків «хорошого» хлопця та «поганої» дівчини, а також латентного конфлікту культур в американському суспільстві. В команді рятувальників-вогнеборців з’являється новачок, - як завжди, колишній морпіх, подружка якого нещодавно розійшлась із колишнім морпіхом та готується до гістеректомії.

Тут варто зауважити, що з маткою в персонажок романів Запати й Хіменес стосунки одразу не склались Якщо одна не бачить нічого поганого в тому, аби наносити жінкам заборонені удари, то інша шукає собі екстренного задоволення перед операцією, що назавжди позбавить її плідності. Чи вдасться гіперпозитивному хлопцю зробити з пацанки панянку - та ще й собі, а не так, як перед цим - лишається тільки здогадуватись, а ми переходимо до "Випробування нареченої" Хелен Коанг. 

"The Bride Test", "The No-Snow": пиши стильно

Якби автори американських відгуків на книгу Коанг писали правду, це була б "огидна претензія на аутизм і вбогий текст із ниттям за схемою, де, насправді, злобу, ненависть і хамство потрібно назвати своїми словами". Чергова книга Хелен відрізняється, мабуть, особливою нудьгою й вимученістю, наче її менеджер ганяв її по всьому кварталу за безглютеновою булочкою.

Та сама шалена нудьга охоплює під час читання доробку Бет О'Лірі про мультисекса Джозефа Картера, що не приходить на побачення одразу до трьох жінок, з якими зустрічається. Здається, будь-хто не прийшов би, крім любителів збільшувати ставки за каву, розлиту на сукню з відсотками.

Я, справді, й гадки не маю, чому наш вітчизняний видавець усіма силами намагається загримувати таке-от, крім однієї гіпотези - нам демонструють літературні трупи за наш же рахунок.

Все сказане, в тому числі, про те, що гладенький текст без помилок і гострих кутів - ще не текст, і потрібно, все ж таки, витрачатись іще й на критику, а не лише на кравця сімейства голих королів.

Що стосується ромкому як жанру, він і досі має майбутнє. Важливо, чи подолають авторки - та, може, й автори - жах перед реальністю, яку потрібно опановувати, аби писати добре. 

КнижКава в Telegram - 
не пропустіть нашого вівторка!

Жодного спаму. 
Один тиждень - одна новина.

Тут може бути огляд вашої події.
Умови співпраці - в листуванні 

mariazarzhytska@ukr.net

Українська романтична історія: літературний екскурс

Image by @MZarzhytska on X

Автор Марія Заржицька

Легка історія про кохання, здається, не є можливою в українській літературі, де герої обов'язково мають пройти крізь море сліз, крові й поту, і навряд чи в цієї історії буде позитивний фінал. Хтозна, що саме спонукає наших сучасних авторів, але факт лишається фактом - у нас є ромкоми, у нас є янг-едалти і дотичні альтернативні жанри, які можуть конкурувати із західними аналогами та навіть перевершити їх за якістю.

Сьогодні зробимо невеличкий огляд на три найпопулярніші історії, презентовані цієї весни на полицях "Книгарні Є" у паперовому, а відтак і в електронному варіанті на різних ресурсах з продажу україномовної літератури.

"Вілла в Сан-Фурсиско", або Синичка без співу

Ярослава Литвин, випускниця КНУКіМ і авторка проекту "Несамовита кухня" для захисників України на фронті, в минулому році порадувала громадськість виходом чергового роману в уже любленому іронічному стилі. 

Примітно, що Ярослава свого часу взяла відзнаку "Коронації слова" за романи "Ігри", "Рік розпусти Клауса Отто Баха" та "Не мій дім",  здобула премію Літературного конкурсу від видавництва "Смолоскип" за "Розу вітрів", але її власна історія покликала її у 2020 році жити за кордон, у польський Вроцлав.

В Польщі Ярославу Литвин хоча б частково почали публікувати у місцевому інтернет-виданні "Salon Literacki" з 2015 року. Через шість років теперішній її книгохіт, випущений "Фабулою", отримав народне визнання. "Вілла в Сан-Фурсіско" увібрала в себе впізнаваний досвід сучасної жінки, що виринає з реальності, створеної за неї іншими.

Image by @MZarzhytska on X

Народження особистості в "історії дорослої дівчинки" приваблює читачок своєю органічністю та вплетеністю в соціально-історичний контекст у нас. Йдеться про відбудову героїнею власного життя там, де ми, як правило, не любимо затримуватись, обираючи вир життя великих міст, із рекламними вогнями легких здобутків.

Якщо вже не так серйозно, то історія тридцятип'ятирічної кралі з "ногами Олександра" змушує сміятись уже з перших рядків. і цей сміх не до вподоби чоловікам занедбаних жінок. За відгуками аудиторії, книгу варто не лише купляти, а й перечитувати. Втім, авторка не уникла й відверто дурної критики "правильнюків", і небажання аудиторії вийти за словник невизначеності.

Текстовий контекст роману, справді, багатий як на жанр. Влучні алюзії, динаміка, характерологія, контрпорівняння - лише частина майстерності, з якою письменниця змальовує історію Синички, підбитої реальністю без голівудських установок. У цьому Ярослава Литвин добряче взяла від найкращої західної прози, створивши розповідь із непередбачуваними поворотами ледь не в кожному абзаці - історію, яку назвемо й рустикальним романом, і постурбаністикою.

"Перші": на межі янг-едалту

Марія Олекса, журналіст і випускаючий редактор на французькому телебаченні, після закінчення курсу на Літосвіті дебютувала з романом, який, хоч і має скромні можливості, але й наповнює тінейджерську лінію видавництва "Віхола" новими здобутками.

Image by @MZarzhytska on X

За розповіддю самої авторки, саммертайм "Перші", присвячений коханню з ліричними нотами, написаний під впливом "Нормальних людей" Саллі Руні та "Неаполітанських романів" Елени Ферранте. Як би там не було, а європейський стиль відчувається. Боязко-правильний, безуглий, депресивний текст на початку дедалі лунає в консонансі з настроєм молоді, загубленої між лицемірним пуританством суспільних вимог та раптовою жорсткістю подій, що не входили в їхні плани. Равликові та Вла доведеться розкритись, інакше ... .

"Апельсин у калюжі": антиутопічний ромтейл

Франківська письменниця Людмила Баран, випускниця "Львівської політехніки" та факультету журналістики ЛНУ, вклала свій досвід аналітика соцмереж ув історію, де розбиваються надії на типове інстаграмне щастя. Темний бік медіабізнесу постає перед читачками одразу й безжально, створюючи настрій очікування драматичної розв'язки.

Image by @MZarzhytska on X

Мікроінфлюенсерка Настя їде на іспанську плантацію "Санні Джус" із своїм креативним директором, за сумісництвом, бойфрендом, що використовує її як модель та фон для самопросування. Зірка барбершопу Влад, що зійшов з конвеєру медіакраси, нічогісінько не тямить у мистецтві, зате його вабить відвертий несмак, де "міс столиця" Настя схожа на плакат у стилі 90-х.

Зустріч з однокурсницею Анею, що стала знаною художницею, та робітником плантації Богданом змушує Настю зробити той самий поворот, якого її тиран від неї аж ніяк не очікував. Настя виривається з готелю вишуканої розпусти у невідомість, яка вабить тим більше, чим більше пригод відбувається по дорозі до себе.

Людмила Баран зізнається, що написала свій "Апельсин" за півтора місяці. Неквапно наростаюча динаміка тексту, акцентування та влучні характеристики з кількох мазків створюють впізнавані образи. 

В наступній публікації на тему зробимо огляд західних ромтейлів, що цього року зайняли перші місця на українських полицях. Дякуємо "Книгарні "Є" за можливість огляду жанрових видань.

КнижКава в Telegram - не пропустіть нашого вівторка!

Жодного спаму.

Один тиждень - одна новина.

Тут може бути огляд вашої події.

Умови співпраці - в листуванні 

mariazarzhytska@ukr.net