Автор Марія Заржицька
Випуск 128 АртКава - спеціальний
Із початку свого заснування Львівський книжковий форум проводить ярмарок у Палаці мистецтв. Його сучасна частина містить три поверхи, на яких розташовуються видавничі стенди, простори для відпочинку та виставок і вуличну галерею з кіосками. Якщо порівнювати з “Книжковим Арсеналом”, місця в рази менше, але вільне має, переважно, модерну спрямованість. Втім, цього року BookForum Lviv справив стійке враження архаїчного — і не тільки через ятки старожитностей, що немовби зійшли з фламандських натюрмортів.
Класики та сучасники:
Архаїзм — стиль, до якого повертаються через втому від експериментів і неможливість ввести до візуального ряду альтернативні тренди. Якщо з дитячою літературою наші видавці ще ладні експериментувати, то доросла категорія демонструє стабільність або поглиблення вже існуючого концепту. І тут варто почати з класики, яку звикли бачити, переважно, в одноколірних тиснених обгортках та серіями.
Цей безпрограшний варіант кілька років підряд використовує А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, запозичивши його з радянських видань, що, мабуть, обійшлися б власнику в чималеньку чергу, блат або підписку. Останні два варіанти, як правило, були рівнозначними за якість палітурки та паперу, але, все ж таки, за зміст — бо мати в бібліотеці серію поетичних збірок вважалося дуже престижним. Втім, за можливості тоді купували серію одного поета чи письменника, що в теперішніх виданнях зустрінеш не часто.
Тривалий час в оформленні класичних серій на українському ринку панували смаки “Фоліо”, що обирали монохромний стиль із вишуканими шрифтами та лаконічною графікою на суперобкладинках. Втім, із настанням ери технологій харківський гігант, вочевидь, зважився на вкрай невдалі експерименти з так званим народним форматом. Що “Фоліо” точно вдалося — і дивно, чому це не на передових позиціях — оформлення класичної серії з використанням українського живопису, але конкуренцію між ним та “Видавництвом Жупанського” в оформленні зарубіжних серій перехопили “Апріорі”. Сьогодні вони панують в світлому Magnum Opus за рахунок антикви Playfair Display (дизайнер Клаус Крістіансен) та виразних малюнків на обкладинці, які швидко відкладаються в пам’яті потенційного читача.
До класики цього року тяжіють видання Джорджа Мартіна від Stone Publishing, але їх не завжди легко відрізнити від менш іменитих — хіба що за золотими гербовими фігурами. На матові обкладинки з пухкого паперу, звісно, заслуговує не кожен, але “Атена” як молоде видавництво, схильне до переосмислень класичного концепту, втілила задум із мінімальною увагою до контрастності зображень. В деяких виданнях (“Річард ІІ” В.Шекспіра та “Марія Стюарт” Ф.Шіллера) це створило унікальний ефект на межі архаїки та модернізму, але створило невизначеність у сприйнятті текстової частини обкладинки. Втім, розмитість та мерехтливість не завадили “Атені” створити загальний візуальний ряд, що відрізняється беззаперечною елегантністю та натякає на екскурс у видання 70-80-х минулого століття.
КСД зробило драматичний вихід, створивши обкладинки для кримінальних романів з режисерськими кіноефектами. Попри візуальні недоліки класичних видань, сучасний літературний сет у них виглядає краще, ніж учора.
Український поп-арт і альтернатива Толкіну
Раптово і дуже переконливо на видавничій сцені з’явився плакатний стиль “Літери в місті”, що запозичив традиції українського текстилю для мотиваторів із народної, письменницької та пісенної творчості. Це своєрідний маніфест, у якому одеська друкарня сформулювала заклики воєнного часу до кожного, хто перетинається з культурним ринком.
У той час львівська “Астролябія” продовжує акумулювати в себе доробок Дж.Р.Р.Толкіна в різній ілюстративній подачі. Оскільки сам автор був управним ілюстратором і нерідко конфліктував із видавцями через їхнє небажання включати авторську графіку до його книг, “Астролябія” опублікувала видання з його малюнками — у тому числі, в перекладі Олександра Мокровольського. Маємо на увазі “Гобіт” з ілюстраціями Толкіна в обкладинці та в тексті, куди перекладач включив адаптовані назви та імена персонажів, і де ілюстрації автора вирізняються тією самою архаїчністю, якої він домагався все своє життя. За твердженням видавців, екземплярів цього унікального “Гобіта” залишилось менше 200, і більше перевидаватись він не буде.
Водночас, ілюстрації Алана Лі видаються — принаймні, нам — спрощеною версією толкінівських, а “Сильмариліон” в оформленні Теда Несміта — присвятою стилю автора. Втім, судити про це читачам і фанатам, які можуть зібрати в “Астролябії” хоч і не ідеальний, але український переклад толкініани, якою і зараз займається перекладачка Олена О Лір.
Графіка мови
Зі “Знаковими виданнями незалежності” в стилі “Інстаграм-Полароїд” щось таки вийшло, але стиль цього дійства так і не здолав радянського колориту. “Яка незалежність, такий і колорит”, - скаже читач, але можна голосувати. Meridian-Czernowitz тримає концепт, але це вже поетика.
“Львівська політехніка” оригінальним чином подала новий посібник із мовознавства, тоді як львівський же “Контур” виклав прямо-таки європейську серію книг про мистецтво в його теорії та практиці, з палітурковою експозицією та акцентом на сучасних тенденціях.
“Українська абетка” з малюнками Георгія Нарбута існує на ринку вже шість років, але доробок каліграфа і дизайнера Олексія Чекаля став особливо помітним саме на цьогорічному Форумі видавців. Абетка 1917-19 рр. була вперше видана до 100-ліття Георгія Нарбута, українського графіка та ілюстратора, що був автором перших державних знаків Української Народної Республіки. В “Абетці” поєднаний унікальний авторський стиль “українського Дюрера” та його історичні пошуки літеротворення, взяті з давнього книжкарства.
Арка архітектурності
“Видавництво Старого Лева” звернулось до мозаїчного концепту оформлення роману Еріки Бауейрмайстер “Десять життів і одна книжка”, де візуальні ефекти досягаються способом перетину реальностей. Глядач звертається до класичного дизайну будинків радянської епохи та морського каміння, аж поки не вбачає у людських фігурах те, що відкриває секрет палітурки.
Книга “Фасади. Харків” видавництва АССА з авторством Максима Розенфельда продовжує тенденцію, вперше помічену нами на Вінницькому книжковому фестивалі вересня. Збереження архітектурної пам’яті великих міст України, що опинились під вогнем російських варварів, як ніколи, на часі. Сподіваємось, із часом видавці візьмуться до оцифровки настільки рідкісних та цінних видань.
Видання для дітей: від кольору до стилю
В дитячій літературі цього сезону раптом запанували темні тони. Ірен Роздобудько цієї осені презентує книгу “Ной обирає Чорнобиль” видавництва “Магура”, яке до того було сконцентроване на пошуку нових і нових оригінальних кольорових рішень. Ця книга — єдина в такому стилі серед видань “Магури”, і в цьому, мабуть, є щось від школи Івана Малковича, з його раптовими і дуже вдалими вкрапленнями темних тонів, ретельно опрацьованими контрастами та шрифтами.
До речі, на цьогорічному форумі мистецький альбом “Єрко”, присвячений творчості провідного ілюстратора видавництва, Владислава Єрка, взяв пік видимості. Альбом містить майже весь доробок майстра української дитячої ілюстрації, доповнений його коментарями та дотепними розповідями.
КнижКава в Facebook чи Instagram -
ваш вибір стилю.
КнижКава в Bluesky -
час митців.
Немає коментарів:
Дописати коментар