Image by @MZarzhytska on X
Автор: Марія Заржицька
Випуск 4
Дуже обережно ми повертаємося до східних та південних інтересів нашого суспільства. Так, наче це стало моветоном, або так, наче контент, який ми хочемо споживати, має бути лаштований під наше сьогодення. В цій площині виникає дилемма культури читання, де капсульність виявляється всього лише навсього, філістерством правди.
Здавалося б, задачі розвитку суспільства були геть іншими, зі співіснуванням думок та поглядів, підходів та методологій. В підсумку отримуємо метамодерністську розгубленість. І так звана нетривіальна література може стати способом згадати прадавні орієнтири. Маємо її на "Книжковій країні" цьогоріч і починаємо з Китаю.
Метамодернізм: екскурс у логосферу
Для орієнтування в термінах звернемось до розвитку суспільної свідомості в її постмодерному варіанті, описаному Ханці Фрайнахтом у публікації "Що таке метамодернізм". За його твердженням, постмодерна свідомість "розвивається у пізніх модерних суспільствах, в яких мас-медіа та культурні відмінності часто викликають більше страждань у житті людей, ніж прямі економічні нерівності".
Вочевидь, з ірраціонального зерна є хліб. Метамодернізм - якщо виходити з питань, поставлених Фрайнахтом - постає фікцією на фоні відверто неофашистських реалій. Відмінності викликають не просто страждання, а з істеричної рухової бурі перетікають як casus belli, в сферу нібито ґрунтовного. Стурбованість ворожими впливами сягає абсурду в межах капсули - при тому, що одним з найдавніших методів протистояння ворожим впливам є якраз вихід із капсули.
Китай: чи вартий зла триповерховий торт?
Тернопільське видавництво "Сафран", що має нішею азійську літературу, цього року представило загалу аж декілька видань від авторів з різних епох. І це, поправді, сміливий крок імперськими стежками. Маємо все - й філософію, і шпигунські драми, й жіночу літературу, де український голос звучить напрочуд гармонійно. Є й Букерівський лауреат зі світу велосипедів, у якому крадії та виробники оточують свої статки Великою Китайською стіною.
Тож, почнемо зі світу великих воєн Май Дзя. Багато говорити тут не варто - лише "Дешифрувати", й не з'їхати з глузду від чорного та пурпурового. Окуляри реальності в світі дадзібао можна придбати на сайті видавництва, де й детальніше познайомитись із автором в його інтерв'ю.
Тим, хто не поспішає виходити без зброї, "Сафран" пропонує аж який філософський ресурс періоду супротивних країн. "Джвандзи" (Чжуань-Цзи) - даоський трактат, або збірка притч мудреця Чжуаня. Збірка має другу назву "Істинний канон країни Південних Квітів", і в світоглядному екскурсі дорівнює прогулянці зі Сковородою.
Чжуань-Цзи, колишній наглядач шовкових плантацій і мандрівний відлюдник, жив у період Воюючих Царств, коли китайські удільні держави вели постійні міжусобиці. Занепад старої аристократії на користь нижчого дворянства ши, ріст воєнізованості, коаліційні протистояння, в яких "схід - захід" зазнав поразки від "північ - південь", характеризують період Чжаньго (475 - 221 р. до н.е.). Чжуань-Цзи заклався в основи управління, де конфуціанство й даосизм змагались за ідеологічний трон.
Цей час був одночасно плюралістичним і нищівним для протилежних таборів. Добірка "Джвандзи" відображає майже всі типові риси даоського вчення, в тому числі, ефемерність істини, доволі-таки умовну межу між світом людей та тварин, "я" і "не-я". Істина є суб'єктивною й непізнаваною, чи то невисловлюваною, - бо слова, як прояв раціонального, за переконанням Чжуань-Цзи, лише розділяють, а на вищих рівнях дао людина сягає стану дитини в незнанні.
Трактат Чжуань-Цзи звинувачують в анархізмі, але він, скоріше, несе в собі зачатки руссоїзму та смітівської теорії, що спирається на природний розвиток подій в управлінні. Поетична збірка "Піднебесні пісні" у перекладі Ярослави Шекери лише доповнить багаж китаєзнавця. Додамо, що Я.Шекера була одним з найвідоміших в Україні дослідників китайської культури.
Відчуття ефемерності зникає у творчості Сяо Хон. "Бувальщини містечка на річці Хулань" мають високий градус реалізму, де витончений, тендітний і водночас багатий текст зачаровує невимушеністю слогу. Сяо Хон - прозаїк і поетеса з трагічною долею, в якій особисті драми тісно переплелися з історичними подіями у Старій Республіці, окупованому та повоєнному Китаї.
Ву Мін'ї з Тайваню - той самий лауреат Букерівської премія 2018 року, що створив розкішну історичну картину, ще й з технічними деталями. Велосипед стає головним героєм подій у Китаї ХХ століття, де описи моделей вплетені в сюжетну канву, ілюстровані та доповнені оригінальним текстом.
У підсумку - Катерина Завертайло, з багаторічним досвідом життя в Китаї та практикою китайської кухні. Автор не лише розкриває особливості приготування страв, а й подає їх ув історико-культурному контексті. "Мурахи лізуть на дерево" - вельми майстерно виписана книга зі структурою, якою нескладно користатись у пошуках потрібної страви чи інгредієнту.
В наступній частині "Нетривіального" розглянемо латиноамериканських авторів класики й сучасності, представлених цьогоріч на "Книжковій країні" видавництвом Сompasbooks. Будьте в руслі й підписуйтесь!
Немає коментарів:
Дописати коментар