Чому не варто зв'язуватись із літературними агентами

Автор Арнольд Лопушанський

Ми давно спостерігаємо за авторами, які хочуть видаватись, і повністю згодні, що самостійне прокладання шляху до видавництва - найкращий спосіб дізнатись, чи готове воно вкладати свої кошти у чергову нетлінку. Загадкове кількамісячне мовчання набагато приємніше відмови, а відмова без коментарів солодша, ніж розгорнута, чесна відповідь. 

Не можна позбавляти креатора надій, - нехай сам здогадується, у чому ж річ. І літературний агент зі своїм одвічним умінням влізти на язика тут є лише фактором зриву всіх планів. Цей міфічний звір є страшнішим за коректора, що знайде помилку навіть у ретельно відпрацьованому текстовим редактором машинописі. Незрозуміло що він робить на ринку, де й без нього всі непогано справляються, а 1000 євро в кишені означає вже видану книгу. Вже.

Ми зібрали, як мінімум, п'ять причин ніколи не виходити на літературного агента. І не помічати його, навіть якщо він раптом виростає з-під землі, мов американський гриб. До того ж, їх усіх навчали у канадських компаніях з продажу авторізки паперу, і це далеко не найпідступніша їхня функція.

Отже, причина номер один

Вони фільтрують "безкоштовні" рукописи, але не гребують і платними виданнями. Це дуже підступна тактика нахиляння грошей там, де платити повинні вам. Понад кошти, які вкладуть у вашу нетлінку і роялті, які, можливо, будуть.

За цим виникає причина номер два, що викликає найбільше обурення.

Вони змушують визнати, що ваш рукопис не настільки вже й потрібний усім. Тобто, сенс відправляти десятки однакових листів у різні видавництва, мабуть, існує, але вам доведеться його обгрунтувати. Хоча б на прикладі спаму до вашої електронної скриньки або на телефон від роботів-продажників. Крім того, редактор може просто заснути, читаючи сто п'яте фентезі за день, тому він просто п'є на ніч снодійні. 

Причина номер три страшенно болить і авторові, що отримав найвигідніший контракт у світі, й видавцеві, якого заколупують через усім зрозумілі фрази.

Вони наполягають на додержанні ваших прав перед видавцем. Психолог же вам пояснив, що це трикутник Карпмана, і краще вже здатися очевидному аб'юзерові. аніж із жахом чекати перетворення на нього Рятівника.

Причина номер чотири викликає бажання усіх мазохістів створити правозахисну групу.

Вони не дозволяють наступати на одні й ті самі граблі. Тобто, відправляти один і той самий лист видавництвам по черзі чи по колу (а раптом у них вчора був поганий настрій), робити те саме з одним і тим самим варіантом рукопису, який отримує сто тридцять третю відмову за півроку, плакати в соцмережі й просити підтримки, повідомляти читачам, що іще ви сьогодні дописали у свій чорновик, відкривати письменницькі курси, порівнювати себе з колегами по самвидаву й продавати квартиру в сподіванні набрати на 1000 екземплярів, задовольняти мазохістські нахили редакторів, сварячись на них у тих самих соцмережах, які вони так наполегливо рекомендували для довидавничого просування твору. 

І. нарешті, причина номер п'ять остаточно вбиває всіляке бажання хоч щось платити цим кровожерам.

Вони переконують працювати з рукописом, який не готовий до видання. Порівнювати себе з кращими, читати якісну літературу в обраному жанрі, шукати оптимальні практики, навіть об'їдати ворога. Запасатися словниками, книгами з письменницької майстерності та психології впливу, не викидати старі книги, найняти, врешті, літературного редактора. Це ще один паскудник. який розіб'є вщент до рисочки вилизаний текст і змусить переробляти стилістику там, де усім видно, а йому чомусь треба пояснювати з окулярами.

Сльози, а не люди. І ось ще що, - підучимо ілюструвати без ШІ. Просто спитайте нас, як. 

КнижКава в Telegram - не пропустіть нашого вівторка!

Жодного спаму. 

Один тиждень - одна новина.

Тут може бути огляд вашої події.

Умови співпраці - в листуванні 

mariazarzhytska@ukr.net