Image by @MZarzhytska on X
Автор Марія Заржицька
Легка історія про кохання, здається, не є можливою в українській літературі, де герої обов'язково мають пройти крізь море сліз, крові й поту, і навряд чи в цієї історії буде позитивний фінал. Хтозна, що саме спонукає наших сучасних авторів, але факт лишається фактом - у нас є ромкоми, у нас є янг-едалти і дотичні альтернативні жанри, які можуть конкурувати із західними аналогами та навіть перевершити їх за якістю.
Сьогодні зробимо невеличкий огляд на три найпопулярніші історії, презентовані цієї весни на полицях "Книгарні Є" у паперовому, а відтак і в електронному варіанті на різних ресурсах з продажу україномовної літератури.
"Вілла в Сан-Фурсиско", або Синичка без співу
Ярослава Литвин, випускниця КНУКіМ і авторка проекту "Несамовита кухня" для захисників України на фронті, в минулому році порадувала громадськість виходом чергового роману в уже любленому іронічному стилі.
Примітно, що Ярослава свого часу взяла відзнаку "Коронації слова" за романи "Ігри", "Рік розпусти Клауса Отто Баха" та "Не мій дім", здобула премію Літературного конкурсу від видавництва "Смолоскип" за "Розу вітрів", але її власна історія покликала її у 2020 році жити за кордон, у польський Вроцлав.
В Польщі Ярославу Литвин хоча б частково почали публікувати у місцевому інтернет-виданні "Salon Literacki" з 2015 року. Через шість років теперішній її книгохіт, випущений "Фабулою", отримав народне визнання. "Вілла в Сан-Фурсіско" увібрала в себе впізнаваний досвід сучасної жінки, що виринає з реальності, створеної за неї іншими.
Image by @MZarzhytska on X
Народження особистості в "історії дорослої дівчинки" приваблює читачок своєю органічністю та вплетеністю в соціально-історичний контекст у нас. Йдеться про відбудову героїнею власного життя там, де ми, як правило, не любимо затримуватись, обираючи вир життя великих міст, із рекламними вогнями легких здобутків.
Якщо вже не так серйозно, то історія тридцятип'ятирічної кралі з "ногами Олександра" змушує сміятись уже з перших рядків. і цей сміх не до вподоби чоловікам занедбаних жінок. За відгуками аудиторії, книгу варто не лише купляти, а й перечитувати. Втім, авторка не уникла й відверто дурної критики "правильнюків", і небажання аудиторії вийти за словник невизначеності.
Текстовий контекст роману, справді, багатий як на жанр. Влучні алюзії, динаміка, характерологія, контрпорівняння - лише частина майстерності, з якою письменниця змальовує історію Синички, підбитої реальністю без голівудських установок. У цьому Ярослава Литвин добряче взяла від найкращої західної прози, створивши розповідь із непередбачуваними поворотами ледь не в кожному абзаці - історію, яку назвемо й рустикальним романом, і постурбаністикою.
"Перші": на межі янг-едалту
Марія Олекса, журналіст і випускаючий редактор на французькому телебаченні, після закінчення курсу на Літосвіті дебютувала з романом, який, хоч і має скромні можливості, але й наповнює тінейджерську лінію видавництва "Віхола" новими здобутками.
Image by @MZarzhytska on X
За розповіддю самої авторки, саммертайм "Перші", присвячений коханню з ліричними нотами, написаний під впливом "Нормальних людей" Саллі Руні та "Неаполітанських романів" Елени Ферранте. Як би там не було, а європейський стиль відчувається. Боязко-правильний, безуглий, депресивний текст на початку дедалі лунає в консонансі з настроєм молоді, загубленої між лицемірним пуританством суспільних вимог та раптовою жорсткістю подій, що не входили в їхні плани. Равликові та Вла доведеться розкритись, інакше ... .
"Апельсин у калюжі": антиутопічний ромтейл
Франківська письменниця Людмила Баран, випускниця "Львівської політехніки" та факультету журналістики ЛНУ, вклала свій досвід аналітика соцмереж ув історію, де розбиваються надії на типове інстаграмне щастя. Темний бік медіабізнесу постає перед читачками одразу й безжально, створюючи настрій очікування драматичної розв'язки.
Image by @MZarzhytska on X
Мікроінфлюенсерка Настя їде на іспанську плантацію "Санні Джус" із своїм креативним директором, за сумісництвом, бойфрендом, що використовує її як модель та фон для самопросування. Зірка барбершопу Влад, що зійшов з конвеєру медіакраси, нічогісінько не тямить у мистецтві, зате його вабить відвертий несмак, де "міс столиця" Настя схожа на плакат у стилі 90-х.
Зустріч з однокурсницею Анею, що стала знаною художницею, та робітником плантації Богданом змушує Настю зробити той самий поворот, якого її тиран від неї аж ніяк не очікував. Настя виривається з готелю вишуканої розпусти у невідомість, яка вабить тим більше, чим більше пригод відбувається по дорозі до себе.
Людмила Баран зізнається, що написала свій "Апельсин" за півтора місяці. Неквапно наростаюча динаміка тексту, акцентування та влучні характеристики з кількох мазків створюють впізнавані образи.
В наступній публікації на тему зробимо огляд західних ромтейлів, що цього року зайняли перші місця на українських полицях. Дякуємо "Книгарні "Є" за можливість огляду жанрових видань.
Жодного спаму.
Один тиждень - одна новина.
Тут може бути огляд вашої події.
Умови співпраці - в листуванні
mariazarzhytska@ukr.net
Немає коментарів:
Дописати коментар