Чорно-білий почерк: про що це

Image by @MZarzhytska

Автор Арнольд Лопушанський

В нещодавню старовину володіння мистецтвом калліграфії було шансом здобути посаду писця. Тобто, говорячи сучасною мовою, принтера.

Чи хочу я працювати принтером? О, так. За однієї умови - пенсія згідно табелю о рангах, без пропусків там, де в мене було багато роботи, і без прогулів там, де гуляв сусід по графі.

Жінка-дизайнер-калліграф іще корисніше. Коли я, вибачте, мекнутий, вона віддрукує за мене те, що я, перепрошую, так хочу накалякати на стіні.

Калліграф Калліграфович Пірйовий. Повірте, це звучить гордо.

І ще, я обов'язково поїду навчатись до Праги. Ні, не через пиво. Я куплю собі в Sinsay сімейний альбом зі сторінками, на які нічого неможливо наклеїти, й буду вечорами розмальовувати його, попиваючи біля Влтави коктейль із пінкою.

Україна, звісно, трохи болить - але й це минеться. Обожнюю повстяні обкладинки, вони надають тактильності моїм зашкарублим пальцям.

Я знаю, куди рухається світ - в Париж. Вони продають нам світ, якого ми б зроду не купили, якби не серби. Петрович написав: "Купи в китайця складаний будинок і їдь у поле. Тут все одно не буде ніякого сенсу".

А якого сенсу, вибачте, вам якого?

Я обожнюю пружинні блокноти, з них так легко виривати сторінки. Я хочу розмовляти з японцями про агрус і вірити, що після цьогорічних дощів у мене він виросте, як на картинці.

Муракамі ріс із голови з моєю зачіскою. В мене так само немає шиї, я двошийний.

В моїй графічній історії обов'язково буде кіт з японськими очима - тобто, англієць - і зватимуть його Манго. Мене лякають коти, яких звуть Василь чи Петро. Вони ось-ось захоплять світ, а в мене лише стилус і червоне чорнило.

От тільки фотографуватись на фоні чортових трофеїв я не хочу - бо мені доведеться обійматися з Красовицьким, а він винен мені п'ять баксів.

І те, що я вбачаю в японській грі для дітей кільця Сатурна, тільки на користь мені - бо одного разу я скажу: "Мамо, хочу писати на глянцевих сторінках", і вона, врешті, купить мені ту кляту книжку-розгортку.

Я хочу картону, більше картону. Він нагадуватиме про ящик з іграшками, де я забув пістолет, але намарно.

Відчуваю, як аудиторія напружилась, але що там, це всього лише мемуари. І жовтий буклет, і сірий посібник з декадансу. Вибачте, блакитний.

Я хочу більше білих столиків із темним шоколадом, і можна того чувака з пивом, з Лондона. Вона сидить навпроти нього, точно в позі дипломата, а він, скотина, як завжди, їсть пироги.

До речі, це зона без куріння. Мене звуть Арнольд. Я хочу синій блокнот, шапочку і ручку. Я уже зняв стрес, а ви?

І ще, я хочу бути голубом з "Макдональдса". Бо там постійно рахує накладні мій друг, а це значить, що без роботи я точно не лишусь.

АртКава в Instagram - ще більше візії!

Тут може бути огляд вашої події.

Умови співпраці - в листуванні 

mariazarzhytska@ukr.net