Шановні читачі, радуємо вас особливою рубрикою, що ми її винесли на окрему сторінку. Тут будуть дописи з царини віршування, і звідси ж ви можете перейти до нашої аналітичної рубрики Буття поета, яка робить нам відвідування на рівні ринкових тем.
"Аутсайдер, мізантроп та соціопат": Іздрик відверто розповів про себе житомирянам
З 90-х років Юрій Іздрик, разом із Юрієм Андруховичем, Володимиром Єшкілєвим, Тарасом Прохаськом та Галиною Петросаняк, започаткували "станіславський феномен" - мистецьку групу, що стала сучасним творцем українського постмодернізму.
Емоційна, прониклива, нелицемірна манера читання Іздрика - акомпанемент його поезії, що лагідно ставить читача й поета душею до душі. Цим поет без зайвих фурорів підкорює серця читачів, які приходять на зустріч з його збірками - "Ліниві і ніжні" (видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2024), "Третій рай" (видавництво Старого Лева, 2024).
Цього року Юрій Іздрик отримав Національну премію України ім.Тараса Шевченка за збірку віршів "Колекція" (видавництво Meridian Czernowitz, 2023).
Гості зустрічі почули наживо "Уайт Саббат", "Бджолу", "Я розчиняюсь у тобі", "Ніжність і лінь", "Молитву" та інші вірші Іздрика.
"Я розмалюю небо...": Василь Головецький презентував збірки поезії військового часу
Поетична весна в Житомирі триває, попри обстріли та сум від нових утрат. На мистецьку сцену виходять ті, хто раніше звертався до нас із телевізійних екранів. Василь Головецький, заслужений журналіст України, що керував Житомирською ТРК до 2017 року, презентував збірку "Мамо, я убитий в Ірпені".
До Дня вишиванки Житомир знову накрила трагічна звістка. 14 травня місто провело в останню путь журналіста Богдана Лисенка, що публікував колонки у всеукраїнських та місцевих медіа ("Факти", "КП в Україні", "Субота", "Ехо"). Богдан Лисенко став 106-м медійником, що загинув унаслідок збройної агресії РФ проти України.
Згадуючи загиблого колегу, Василь Головецький прочитав вірш на його пам'ять. На додачу, поет розповів історію започаткування збірки.
Вірш-прощання "Мамо, я убитий в Ірпені" став настільки популярним серед людей, що вони довго сперечались про його авторство, аж доки поет не зважився нагадати про себе широкій громадськості.
Василь Миколайович - автор 16 книг, частина з яких перекладені англійською, польською та угорською мовами, лауреат літературної премії ім.В.Юхимовича, має 25 років телевізійного досвіду. При тому він є скромною людиною, що головним своїм багатством уважає десять онуків та правнучку, а головним обов'язком будь-якого автора - писати щодня.
"Я не розумію тих письменників і літераторів, які не пишуть", - наголосив поет, згадуючи про пошуки натхнення колегами. Він обіцяв читачам нову збірку, що вже в роботі, й отримав у подарунок літературно-мистецький альманах "Посвіт" від Наталії Єфименко, учениці ще одного видатного житомирського поета, Василя Сташука. Окрім альманаху, Н.Єфименко подарувала власну збірку віршів "Я вірю в силу доброти".
Василь Головецький, що колись зробив житомирське телебачення народним ("Мамина доля", "Здоровенькі були" та інші проекти) прочитав гостям вірші, сповнені глибокої людяності та правди. "У мене порядні були вчителі... " лунало поряд із "Вічністю", а заклик "Лишайте людям світло" продовжили рядки з вірша про вишиванку:
Одягла Вкраїна вишиванку,
Ми з тобою - хрестики на ній.
Серед гостей були присутні колеги Василя Головецького - заслужений артист України, провідний актор Житомирського драматичного театру В.І.Берелет, Ірина Антонович, ведуча "Українського радіо", і поетеса Світлана Павлова.
Дякуємо Олександру Рогалю, меценату збірки, та Олександру Дмитруку, депутату Житомирської облради й голові ГО "Захист держави", за можливість читати й чути Василя Головецького на поетичній сцені.
Попередні новини ⬇️
"Слова оживають": в Гончаренко Центрі розгорнулась поетична драма
Спільнота поетів за межами столиці дедалі міцнішає, переконуючи громадськість у силі риторики, що лунає крізь війну та пропаганду.
3 травня в житомирському філіалі Всеукраїнської освітньо-культурної мережі Гончаренко Центр ізнову лунали вірші. Поети Юрій Іванець та Євгенія Юрченко зібрали гостей на літературно-мистецьку зустріч із презентацією друкованих збірок. В поліфонії думок та емоцій житомирські митці звернулись до слухачів із закликом "Любити, творити та співати вчасно".
Євгенія Юрченко вже відома українським поціновувачам віршованого слова за збіркою "Артерія сонця", що вийшла у 2022 році форматом сучасної української поетики. Цього разу поетеса зробила акцент на своїм новім виданні в форматі артбуку.
Збірка "Між рядками незвіданих тиш" складається з 45 поезій та ілюстрацій до них на глянцевому папері. Свій волонтерський внесок зробили художники Юрій Нагулко та Дмитро Михайловський.
Поезії Євгенії Юрченко лунали жіночим віддзеркаленням кобзарського хисту Юрія Іванця - поета й барда ("Стигне кава...", "Повернись живим"). Тилова драма військового часу, з її муками очікування, намаганням відсторонитись від буревію в душі й сподіванням без надії, зачіпала серця то
то трагічними, то романтичними нотами, з народною лірикою та запальністю.
Мистецький портрет Євгенії Юрченко - ніжність, грозу й здатність до перевтілення - доповнило вміння входити в переживання бійця на фронті та в тилу. Збірка "Між рядками... " містить декілька історій воїнів зі шпиталю, де поетеса побувала в рамках благодійної акції.
В передмові до збірки Ігор Павлюк, автор ліричної Книги року - 2009 "Україна в диму" та низки драматичних творів для сцени, назвав поезію автора органічно жіночою, здатною набувати переконливих образів часу, в якому вона твориться.
Літературним редактором збірки став поет, прозаїк та критик Михайло Жайворон ("Бумеранг гріха", "Гніздо висоти", "Поетична вАрта. Українська поезія спротиву).
Юрій Іванець, автор поетичної збірки "Дякую за ранок", виступав на зустрічі як бард, виспівуючи свої та класичні вірші, перекладаючи поезію колеги по перу на чоловічі ноти. В березні поет презентував громаді пісню "Стигне кава... ." , присвячену жертвам російського ракетного удару 29 грудня. Перше публічне виконання пісні сталося в Gnatiyk Art Center, за місяць до масованих обстрілів України Росією, після оголошених з боку США змін у переговорній стратегії.
Про мистецький аспект події читайте найближчими днями в рубриці #АртКава.
Попередні новини ⬇️
Тиждень Поезії - 2025: "Пісня тисячі голосів" і соціальні мережі
Цього року Національний тиждень читання поезії відбувся вдруге, за підтримки Українського інституту книги та величезної кількості бажаючих поділитися своєю творчістю. Поети й любителі віршувати, та й будь-хто з бажанням прочитати вірш відомого автора, виходили на сторінки соцмереж із прямими ефірами, записами та текстами.
УІК визначив графік виступів за допомогою форми реєстрації, яку ті, що дізналися про новину аж раптом, могли заповнити й у перші дні події. Найпотужнішим каналом повідомлень став, як уже повелося, Facebook - разом із Instagram, який виконував допоміжну функцію й приносив любителям графічного контенту месседжі про Тиждень поезії в Україні.
Втім, поети з молодими акаунтами зазнали обмеження, яке Facebook викатив перед ними, як завжди, сюрпризом. Акаунти з кількістю підписників менше 100 не отримали доступ до функції прямого ефіру, тому багато хто був змушений записувати й викладати рілси з часовим лімітом або переводити слухачів на YouTube, який вже традиційно не користується лояльністю цієї соцмережі.
Наймудрішими виявились поети й читачі з публічних бібліотек, які, мабуть, вирішили не звірятись сучасним технологіям і підготували записи. Таким чином, бібліотеки змогли привернути увагу громадськості не лише до поетичної бази, а й до проблем, які турбують в зв'язку з нестачею фондів і законодавчими обмеженнями на їх поповнення.
На офлайн-заходах, що проходили майже в усіх великих містах та обласних центрах, відбулися громадські поетичні читання. В соціальних мережах чимало віршів прочитали юні поети й виконавці з українських ліцеїв. Наш часопис теж взяв участь у читаннях, що ви їх можете побачити на сторінці КнижКави у Facebook і за тегом #тиждень_поезії_2025.
Немає коментарів:
Дописати коментар