Image by Panorama OliOpper
Автор: Марія Заржицька
Найбільший у світі книжковий ярмарок, що визначає тренди організації подібних івентів у всьому світі, нещодавно минув. Побувавши цьогоріч у Франкфурті, українська делегація отримала 45 кв.м.площі, аби представити досягнення вітчизняного книговидавництва у величезному павільйоні на Людвіг-Ерхард-Анлаге.
Історичний екскурс: чому Франкфурт?
Найбільше місто землі Гессен, Франкфурт-на-Майні в 1356 році отримав від рейхстагу право обирати імператорів Священної Римської імперії. На момент заснування ярмарку в 1473 році імператором був Фрідріх V Мирний. Він вважався слабким правителем, за якого більша частина влади перейшла до удільних князів.
Позаяк, імператор Фрідріх зміг укласти взаємовигідні угоди з австрійцями та швейцарцями, що допомогли йому здолати войовничого бургундського герцога Карла Сміливого, що дошкуляв трьом європейським монархам водночас. До 1473 року германський монарх устиг бути коронованим папою в Римі в обмін на відмову від претензій щодо Італії. Тож, підвладні йому землі отримали титул "Священної Римської імперії німецької нації", й на них установився відносний спокій.
Початок роботи ярмарку пов'язують з появою друкарні Йоганна Гутенберга, що розташовувалася у Майнці, містечку неподалік від Франкфурта. Втім, і ярмарком, як таким, його навряд чи можна було назвати. Через невелику кількість книжок, що видавалися у той час, та ціну їхнього створення друковані видання могли дозволити собі дуже багаті люди. Самі книгодрукарі змушені були видавати лише певну кількість книжок та обмінюватися ними на ярмарках, аби врізноманітнити асортимент своєї продукції.
Завдяки налагодженим стосункам зі швейцарцями, що налагодили виробництво паперу з 1453 року, германські організатори ярмарку залучили не лише технологічну, а й фінансову підтримку. На середньовічні книжкові ярмарки у Франкфурті з'їжджалися книгодрукарі не лише зі Швейцарії, а й з Англії, Франції, Нідерландів, Італії та Польщі, аж поки конкурентну (а згодом, і лідерську позицію) зайняв Лейпцигський ярмарок. Це сталося у 1632 році.
Передвоєнні роки в Європі кінця ХІХ ст. дестабілізували роботу обох осередків книготоргівлі. Дві світові війни стали фактором зупинки. Франкфуртський книжковий ярмарок відновився в 1949 році, коли 205 німецьких презентантів зібралися у церкві Святого Павла. На теперішній час ярмарок у Франкфурті - взірцева модель, і це не перебільшення.
Франкфуртський книжковий ярмарок: сучасність
Ярмарки такого рівня відвідують не лише з метою продати книги чи представити вітчизняне книговидання світові, а й укласти угоди на придбання прав щодо тих видань, які потребує ринок тієї чи іншої країни.
Перша важлива інформація, що лунає у книжкових колах незадовго до події або на ній - це стан книжкового ринку в світі. Спираючись на ці дані, видавці всього світу можуть порівняти свої цифри з аналітикою провідних агенцій та, відповідно, планувати подальші дії. Саме з цією метою зустрічаються представники видавництв та літературних агенцій, - тож, і для обміну професійним досвідом, і для проведення семінарів, лекцій чи диспутів.
Книжковий ярмарок у Франкфурті: публіка та квитки
Участь у ярмарку передбачає попередню реєстрацію. Звичайні відвідувачі можуть приходити за книгами, на зустріч з авторами та піарниками видавництв за спеціальними квитками. Втім, потрібно звернути увагу на час для різного типу відвідувачів - учасників ярмарку, які прибули сюди з торгівельною метою, та т.з. "загальної публіки". Те саме стосується і квитків, вартість яких різниться в залежності від мети, тривалості відвідин та кількості відвідувачів.
Наприклад, поза нижчу ціну п'ятничних сімейних квитків місцеві книголюби дуже швидко викупляють недільні, й цим можуть скористатися іноземні туристи, яким вигідніше купити одноденний п'ятничний квиток на стандартну родину з 2 дорослих та 3-х дітей до 18 років. Загалом, будьте уважні під час вибору квитків, оскільки німці ретельно прописують умови для кожного квитка, їх різновиди та ціну.
Одразу хочу подякувати всім видавництвам, що активно просували свою участь на ярмарку через соцмережі. Це дуже допомагає тим, хто не має змоги бути присутнім, але хоче оцінити імідж країни на події світового значення. Те саме стосується і трендів, і нових видань, які ми радимо своїм закордонним друзям та родичам, що сподіваються побачити їх в українських книгарнях за кордоном.
Український національний стенд у співпраці з Гете-Інститутом презентував понад 40 видавництв, разом із Мистецький Арсеналом та видавцем Олександром Савчуком.
Дитячий світ: складнощі перекладу
Одними з перших, хто розвернув свій стенд для показу багатомільйонній аудиторії, стали представники видавництва АБАБАГАЛАМАГА. Засновник, Іван Малкович, привіз власну книгу - оказковану історію для дітей "Анна Ярославна", з живописною мапою Європи того часу та розкішними ілюстраціями від Катерини Штанько та Катерини Косьяненко.
З коміксами "Тарас Бульба" вийшло, вочевидь, поза межами української ментальності, а от "Король-малюк" та німецькомовні видання Zappel та Allein auf de Mond, як завжди, милували око прихильників фірмового стилю. Та й "Українська поетична антологія" у твердих тканевих палітурках, імовірно, зайняла місце для лірики на поличках не одного мігранта з наших країв.
"Артбукс", офіційний видавець LEGO та ROBLOX в Україні, пропонував, серед інших дитячих видань, "Битву за місто" Володимира Чернишенка, уривок з якої опубліковано на сайті видавництва. На жаль, віршована частина залишає бажати кращого - чи то через панування штампів над стилем, чи то через брак інтроекції в дитячий світ.
Віршований ряд "Битви за місто" виявивсь доволі кострубатим і з ляпами, типовими для людей, далеких від тематики. Ілюстраціям Тетяни Копитової теж не вистачає тематичної цільності та виразності. Хто б і як не сварив Сергія Алєксєєва, та його підхід у поданні дітям війни 1941-1945 рр. виявивсь надзвичайно дієвим і корисним для вивчення, як досвід.
АССА, видавці знаменитої серії "Коти-вояки", привезли на форум "Дивну весну" Олега Михайлова, теж спробу транслювати дитяче бачення війни, й теж без ознак хоч скільки-небудь дієвої анестезії. Тут варто було б перекласти "Котів" німецькою, але на це видавці чомусь не зважились.
Видавництво "Чорні вівці" порадувало нашу закордонну аудиторію "Єнотами-бешкетниками" Юлії Олефір, з легким для сприйняття текстом та майстерними ілюстраціями Ріти Нільсон, що також створювала їх для "Короля-малюка" Ульяни Чуби.
І так хочеться сподіватись, що "Читоріум" привіз у Франкфурт саме "Похмуре мавпеня". Бо "Мушля" зізнались, що на стенді є "Як ти, тато?" - але так вже в нас, як текст чудовий, то ілюстрації благенькі, й навпаки. З "Мавпеням" в цьому плані диво якесь.
Епоха візуалізації: дорослі кроки
Друкарська фабрика "Юнісофт" привезла до Німеччини "Четверте крило" Ребекки Ярос - фентезі в галузі військової беллетристики, на диво, проти культу сили. Сама письменниця страждає на генетичний синдром Елерса-Данлоса, що ним хворіє й головна героїня Вайолет, кадетка Військового коледжу Басгіат, якій доводиться опиратись убивцям ззовні та зсередини.
Один із трендів останніх сезонів, артбуки, зайняли не одну полицю на цьому ярмарку. Сreative Publishing просто-таки вразили яскравими, повноцінними виданнями кулінарії в складних умовах Cooking in the Wild, добірками Conceptual Photography та Ukrainian Folk Fashion. В тему влучив і видавець Олександр Савчук. Дві антології - "Студії з української етнографії та антропології" та "Український театральний костюм ХХ-ХХІ століть" - стали виданнями іміджевого рівня.
Ist Publishing, видавці ДО ПО Павла Макова, цьогорічного дизайнера українських стендів у Франкфурті, приїхав з чималим стосом доробків у стилі діджітал-авангард. Серед них "Літопис українського дизайну" - періодичне друковане видання, що розповідає про досягнення наших, помітні світовому істеблішменту. Й тут дизайнери аж перестарались на користь картинки, бо текстам ще й досі належить рівноважна роль в осмисленні образу - тим паче, у виданні такого рівня, де глянець сусідить із недешевим графічним контентом.
Найшуканішою книгою в Інтернеті (принаймні, в мене) стала "Futuro" з Ukrainian Art Collection, а найтрадиційнішою, але в новому форматі - книга, що презентує творчість Михайла Коцюбинського. Це власнодрук Довженко-Центру та бюро "Буця", перевиданий до ярмарку двома мовами - українською та англійською, ще й з палітуркою, створеною як переливна картинка. "Між кіно та літературою" розглядає доробок письменника у двох ракурсах.
Мистецький Арсенал з програмою "Життя на межі" став осередком дискусій, які, на жаль, так і не були представлені на офіційному каналі Frankfurter Buchmesse. Навіть "Амадока" Софії Андрухович, що пережила хвилю успішних презентацій 2020 року та була привезена німецькою без оригінальної назви, наче пройшла повз увагу еліти Євросоюзу. Можливо, це уславлена німецька неквапність, а може, і правда, Нойбізян завше спритніший. Втім, топ-позиції палестинського питання нагадують і нам про нашу ж політичну амбівалентність.
В контексті світу: fratroni, віз та мотиви Сходу
Стара Європа чимало навчила нас робити вигляд подолання суперечностей. І тут німці з італійцями просто-таки зіграли в класики. Незважаючи на статус почесного гостя, італійська делегація у Франкфурті зазнала майже скандального розколу.
Схоже, Роберто Савіано не схотів з'являтися в компанії представниць мелоністики, що мала б продемонструвати Європі ріст жіночої ролі в італійській літературі. Той самий протест виказала ще частина авторів з Італії, приїхавши на подію окремо. Втім, авторові "Гоморри" ще й як дорікнули за індивідуальне запрошення від Юргена Бооса, директора Франкфуртського ярмарку, і навіть кавертокінгова дипломатія президента AIE Інноченцо Чиполлетти не сховала очевидного крінжу.
Загалом, "Азійська сцена" виявилась найдоречнішою. Криза раціональних пошуків є більш ніж зрозумілою, полиці тріщать від публіцистичного спаму, а публіка ось-ось почне блювати літературним фастфудом. Аудіокниги та підкасти поступово підбираються до центнерів рекомендованих видань. Майданчик цього ярмарку "Книга на екран" розповідав про фільми з книг і навпаки, а Netflix уперше зайняв стенд. Ось хто спамив увесь рік недарма. Продовжимо в Белграді - хоча, судячи за тишею, нам час донатити на викуп.