Показ дописів із міткою латинська америка. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою латинська америка. Показати всі дописи

вівторок, 26 листопада 2024 р.

Belgrade`s Book Fair 2024: Forensickness

Image by @MZarzhytska on X & Google AI

Maria Zarzhytska, Author & owner

That`s a kick we have value embodying it. What happens on the bookmarket swinging from the hard stones to snakeshade? Belgrad fair in 2024 isn`t an exception - more, twisty miles, walked by readers, finding best, have felt like jumping by the old Mario way.

More than inner trends of this country like to show foreigners exist, but not there. Book fair under the big round top wants to be original, but alike bigger, not that longer. Polako way looks impossible for those who run, staying in the same place.

Looking on the book rows, taken by camera - as the point, to those who couldn`t be there this year - you get that foreign authors are more than honoured, even pilled up on the banners. It's good stand for Ken Follett or Rebecca Yarros, but they speak only with their dreamworks. Who speaks alongside, we just remember.


Cuban cosa as the horn, but not

Anthropology became an upset hideline on this year of Belgrad. Sometimes it looks like new era`s troyan searches, with bones used to be open instead of hard values. Moreover, Pablo Neruda, the author of "Joaquin Murieta`s Life and Death" is mainly a Latin book-speaking author on this fair. 

Miguel Barnet`s "Biografía de un cimarrón" (1966) goes up the headline work, with some little differences in the UK an USA editions. Finely analysed Esteban`s Montejo speech, where a misbehaving son of Cuba declares to make chill even after death, is heard like "clock-clock" of little Rebecca in Marquez hundreds. Why? It's Yugoslavia, babe.

Neighbouring guest, Nataša Rogelja, Ph.D. in Social Anthropology from Ljubljana, comes further, opening seaways to resolve the self-sufficiency needs. That's not only somebody`s experience, but her own family, who had walked by Adriatica like other thousands there. Life on the boat looks like an archetypical roadgate to pilgrimage, and it will be more than hype in local wall-building.

Nataša`s new book, “Trinaesti mesec/ Potreti morskih nomada”, recently announced by "Geopoetika", was one of topics presenting thoughts about time`s takeover. Downshifter Fidel with wild beard comes.


Unbordering human scoes: what or not


Neruda's "Canto General" in the American Academy of Arts countertops "Mi país inventado" of Isabel Allende. Democracy in earliers, boon prizing and living is one of escaping alternatives for radical blackjacking, but more. Infinite plans to go out with the wind from the monstrous place are too familiar, but a house of spirits waits everywhere, paradising.

David Unger from Guatemala knows how gringoes are coming with the power of food ("Jose Feeds The World", "Sleeping With The Light On", "The Mastermind"). Life in Brooklyn don't hinder to go on fair tabledot with "Vivid en el maldito tropico", but Tony Parsons exists.

The role of "Mirror" ex-columnist and active storyteller of 2010-s in "Guardian" shows foggy in "The Work of Goran Petrovic". His best-selling novel about single-parenting and "The Kids", crossed-out with Milena Markovic topwork of this fair, lore more. 

The local language declaring and the brainrot of sloppy kings about crying turkey - what leads royalty? Flood-pop are waited texts in sustainable cities where Piterkins` tales make a ruler.


Fraterness and vouche


Russian poetry in bilingual coll with Serbs and Alexandra Shalashova's white-kidding are somewhere behind the scenery. Local questioners prefer to keep silence or to crawl away, and M.Y.Sholohov ("Поднятая целина") with A.P.Chekhov ("Дядя Ваня") are quietly polite too. F.M.Dostoyevsky could, but not. 

The latter trend is so clearly observed in Serbian editorials that Dostoevsky is becoming the exclusive source for the "search for true values". However, one of the real reasons was enlighted by prof. Milo Lompar and writer Mukhorem Bazdul, who have marked the paradoxical dislike for Dostoevsky's novel "Demons" after Berlin wallfall.


Milletristics vs feargame: de vivida


The fiscal novel "Never" of Ken Follet, instead, is called to make bipolarity with strong woman's hands. American dream of the president is obsctacly planned picture, seems to be, drawn by resting Mycroft. Skipped on TV and СD layouts, atomophobic pulp is read dilligently.

The world where Devitt Klinton is giant elections` looser, where the main pigmie is more than blondcare, where her security advisor is Afro-American General, made by Edgar Allan Po`s Prize grossmeister, entertains. By author, a good novel must have not less than 50 dramatical scenes, - but, maybe 51-th exists to get full plot control and to be damn right. 

Richard Osman ("Two Tribes", "Insert Name Here", "The Fake News Show") is clubbing on Thursdays, and who knows where Tony Parsons, ex-neighbour of Boris Johnson, catches the sun witn conservative oldgitting. Neoromantic Donna Tartt, fearing for supernatural in the row American campus, towards it`s clubbing, vulgar superstition and psychotic miasmas, uses.

Dark-kidding plume, Tartt is one of most popular authors on this fair. "Involve with fear" is an old slogan of new fostery. Politeness of "copping first" is the flavour of EG narrow holes, with their brainsoft and romantical death banshing. 

Belgrad is overboring, Pulitzer`s next. 

KnyzhKava on Facebook, Bluesky, YouTube


Ask for rewiews & ads here:
knyzhkava_publishing@ukr.net

вівторок, 22 жовтня 2024 р.

Слідами "Книжкової країни": джентльменський набір історика

Image by @MZarzhytska on X

Автор: Марія Заржицька

Випуск 10

Такі собі коротенькі огляди вирішила публікувати, доки не настала зима. Та до зими потрібно добряче запастися гарним читанням, бо хтозна, які вибрики нам влаштують погода й сусід.

Помітили, як зріс інтерес до читання в неомілітарну епоху? І скільки нових слів чи то віднаходиться, чи то винаходиться щодня, й люди готові ховатися за ними, немовби за пластинчастими жилетами давньоримських воїнів?

Утім, не так все було, і підбірка античних авторів від видавництва "Апріорі" вас у цьому переконає. Кількість відомих імен тут, мабуть, перевищує двадцять, але ж підрахуйте.

Ба, тут іще дещо. Не можна отак узяти й читати про античність без диктаторів. Тим паче, й ходити далеко не треба, бо всі п'ятеро поруч, і як вони це робили. 

На десерт - Сарамаго з його "Бунтом речей", а от стосовно Ді-Бі-Сі П'єра мене мучать неясні сумніви. Втім, лишаю це на ваш розсуд, собі в теоретичну скарбничку прихоплюю "Тим часом у дофаміновому місті", і до Анни Лембке якось дійде. 


субота, 5 жовтня 2024 р.

Нетривіальне на ВДНГ: латиноамериканська література

Images by @MZarzhytska on X


Автор: Марія Заржицька

Випуск 5

Розмаїття творів на Книжковій країні 26-29 вересня переконує, що світогляд танкіста нам не загрожує. В усякому разі, поки що - книги з усього світу перекладаються українською, а найкасовіші з них можна прочитати мовою оригіналу. І, хоча вибірковість ринку все більше схиляється в бік видань з антифілософським змістом, певні традиції усе ж зберігаються.


Романтик Мелькіадес, або сто перший рік

Інтерес до латиноамериканської літератури в Україні, здавалося б, обмежується галочками "Маркес - Борхес". В цій дихотомії, чи то, дуальній парі маю лише одну, і не сильно тим переймаюсь. Буде час, буде їжа. Хтось може додати Сервантеса, - і те, понад норму шкільних програм, і те, якщо згадати, звідки він.

Втім, тенденція ставити в один ряд твори з прабатьківщини та Нового Світу є дуже характерною саме для Латинської Америки. У північних американців єдність та боротьба протилежностей не настільки визнані. Як говорять самі латиноамериканці, в них і досі (останнім часом - куди більше) існують прагнення домальовувати родинні дерева далі сучасників Кортеса. 

Зі стендів "Фоліо"

І тому є пояснення, адже нащадки аристократів, хоч і відкинуті, але створили тут соціальний прошарок. Немов у стародавньому Римі, він утворив численну верству рабовласників. За тими самими законами розвитку романізованого суспільства раби повстали, але, на відміну від пращурів, набули підтримки серед прогресивних верств - частини дворян, інтелігенції й можновладців, які усвідомлювали згубність рабовласницького ладу для економіки й держави взагалі.


Мило чи щітка?

Радянські книжкові магазини час від часу підкидали нам змістовне - ба, навіть таке, що зараз можна знайти хіба на розкладках. На моїй пам'яті з дитинства - Жоржі Амаду з його "Безкрайніми землями", поезії Пабло Неруди, а от Бернарду Гімараенша, творця "Рабині Ізаури", придбала сама, в букіністів - бо дефіцит же ж. 

І тут я неоригінальна, ще й чуть-чуть просунута. Секрет тропіканки в тому, що текстові версії латиноамериканських серіалів на певний час вибили у нас здатність читати що-небудь звідти, окрім сльозоточивих діалогів Луїса Альберто й Маріанни та перепалок Антоніо з невдячними мешканцями його вілли в Акапулько.

Видавництва, подібні "Макондо", чудово розуміються на зміні смаків бувалої аудиторії. Після мила в радянського дачника повинно обов'язково тхнути навозом, і ніяк інакше. Та після екскурсу в деякі доробки, де не розумієш, чи автор проти, чи за, хочеться не те що помитись, а й шкіру на руках поміняти.

Як би там не було, тішить, що фестиваль у вересні, а не в квітні. "Макондо" разом із Compasbooks презентує кількох авторів, здатних здійснити екскурс латиноамериканською історією та сучасністю в кількох вимірах, тоді як Фоліо пропонує стару добру пару чобіт по бездоріжжю, а "Вавілонська бібліотека" - Кортасара, і далеко не в усьому його розмаїтті.

"Сompas", із наголосом на "а", означає іспанською "ритм", який все ж таки існує в будь-якій складній мелодії. Одним з засновників цього видавництва є натуралізований нікарагуанець Сотело Рамірес, і це тим більше задає ритму серцю, чим краще пам'ять. А ми чогось оминаємо її - так, наче не бачимо або не розуміємо, що закордонні автори пишуть не лише за гранти, які, власне кажучи, не ми роздаємо. 


Біль і сльози, сміх і рози

На чолі фестивальної партії - нікарагуанець Рубен Даріо, засновник іспано-американської поезії, модерніст і дебошир, що гучно прогулював президентські стипендії, мігрант і мандрівник, що волів померти не в Нью-Йорку, а на рідній землі. Презентація його збірки "Пісні життя та надії" відбулася на Арсенальній ще у травні цього року й була оголошена не тільки видавництвом, але й, як не дивно, книгарнею "Сенс". 

На додачу, "Кримська світлиця" випустила огляд його творчості ще в 2017 році - хоч і в певному контексті, але змістовний, з кількома віршами. Добірка відсилає не лише до античної історії, але й до біблійних мотивів "Пісні пісень", приносить вечірній та осінній настрій, з його зосередженістю та прагненням побути в собі, звуках природи та музики. Хвилі радості змінюються смутком, і цей сплав емоцій, що бринять в унісон з людським серцем, наповнює всю творчість Даріо. Це пасіонарний автор, в читанні якого є наснага.

Стенд видавництва Compass

Сучасником відомого нікарагуанця був Жоакін Марія Машаду де Ассіс (Бразилія), свідок скасування рабства, вправний коментатор і репортер, чорношкірий письменник без жодної освіти. Він спромігся добитися державних посад і публікацій у столичних газетах, став першим одноголосним президентом Бразильської академії літератури, й це далеко не все.

Твори де Ассіса відомі пересічному українському читачеві за екранізацію "Гелени" у вигляді серіалу 1987 року від Rede Manchete, що був демонстрований в Україні в кінці 90-х-на початку 2000-х років. Цього разу нам пропонують зануритися від романтичного кохання у світ шалених ревнощів. Кому доводилося читати творця "Рабині Ізаури" Бернарду Гімараенша, одразу впізнають стиль бразильської прози, яка зігріває, причаровує й захоплює з перших рядків. 

Утім, "Дон Кажмурру" - історія, що лише починається мило й невимушено, сповнена дотепних життєвих спостережень та класичних описів, які полонять уяву неквапного читача. Ще до десятої сторінки сюжет аж раптом обертається провінційним халамиддям, і можна сподіватись, що драма затягне кожного небайдужого. Бразильці - неабиякі майстри виписувати другий план і епізодичних персонажів, утримувати напругу паралельними, чудернацьки заплутаними детективними історіями. 


Шукайте жінку там, де ви - психолог

Жіноча проза, представлена цьогоріч на фестивалі - вибухові коктейлі пристрастей, які спалахують в суспільствах з потужним впливом католицької ідеології. Якщо згадувати "Вбити Фройда" іспанського режисера Хоакіна Орістреля, виникає чимала спокуса зайняти гілку експерта. Натомість, інтуїція підказує безпосередній підхід у пізнанні жіночої душі, що лише на перший погляд викликає острах, а в декого - й огиду. Благо діло, маємо пробні уривки.

Розбурхане пологами єство - далеко не новина в жіночому світі. Проте, вже з перших сторінок роману "Здохни, коханий" виникає відчуття, що десь за морем-океаном хтось-таки пробував перевершити Забужко чи не попав у чергу до американського психоаналітика, готового цілоріч бути асенізатором без відпусток. 

В післяродових станах, насправді, практикують терапевтичне письмо, - але досвідчені спеціалісти знають, що не все висловлене лікує, тим паче, широку читацьку аудиторію. В усякому разі, "Єдина донька" Гуадалупе Неттель викликає в мене відчуття стандартного розіграшу карт "хороший та поганий поліцейський", в якому привид білого пальта існує.

І тут-от казус - бо LvivBookForum 2021 року повідомляє, що англійський переклад Гарвіч було номіновано на Букерівську премію 2018 року, але на сайті ВВС цей факт аж ніяк не згадується. Так само не бачимо жодної згадки про такого автора на Goodreads із опублікованим довгим списком номінантів.  

Інсталяція: ретро-автомобілі на ВДНГ

Гарвіч і Неттель - далеко не єдині латиноамериканки на сайті Сompasbooks. Проте, в друкованій версії маємо двох, що зачіпають різні сторони сімейного життя, в якому навіть жорсткий контроль і самоконтроль не здатні опанувати непередбачуваний світ пристрастей.

Загалом, суспільні розломи на тему продовження роду з ями пропагандистських трюків давно вже стали джерелом самокатування для завсідників соцмереж, і не тільки. Втім, далі буде, бо нічною вулицею Закер-Мазоха блукають випущені до нас борці за свободу. Розповімо те, про що прийнято мовчати, й додамо перцю там, де не дають і солі. Підписуйтесь!

Ексклюзивна тема - Премії

Укрпремія: Премія книжкових блогерів