Image by freepik on Freepik
Автор Марія Заржицька
11 листопада в Києві пройшов 7-й міжнародний ярмарок грантів. Літературна агенція "КнижКава" побувала на цьому заході як гість, з метою знайти можливості для нових авторів та нещодавно відкритих видавництв, а саме, публікуватись за кордоном з підтримкою державних та недержавних інституцій.
На ярмарку було представлено більше 20-ти різноманітних програм підтримки - як від держави, так і від закордонних інституцій, і значна частина з них стосувалась підтримки літературного сектору. Ми знайшли, як мінімум, два способи стабільного розвитку творчого проекту, який підтриманий, насамперед, українським видавцем.
Розкуркулити німця, або Чому в Європі тісно
Почнемо з програми "Креативна Європа", яка цього року активізувала громадські зусилля із залучення грантошукачів. Європейські гранти традиційно приваблюють українського книжкаря, і так само традиційно містять камені спотикання, що їх можна, принаймні, спробувати обійти, націлившись на якісну презентацію, знову ж таки, якісної української літератури за кордоном.
Загальний бюджет програми "Креативна Європа" - 2,4 млрд. євро, що складає приблизно 4% державного бюджету України на 2025 рік і витрат на безпеку та оборону на 2026 рік. Річний бюджет цієї найбільшої європейської програми для культури та креативного сектору - всього 380 млн.євро, та це ще далеко не останнє зменшення суми, яка розподіляється між учасниками проекту (або, точніше, конкурсу) “Поширення європейських літературних творів”. Бюджет конкурсу складає всього лише 5 млн.євро на 40 проектів, які планується підтримати.
З урахуванням того, що мінімальний грант на проект складає 100000 євро, залучити таку підтримку потенційно можуть 3800 проектів, але конкурувати їм - тобто малим книжкарям та новачкам галузі - доведеться з великими видавцями, які можуть отримати до 500000 євро грантових коштів. Та й, врешті, це найадекватніший підхід благодійницької справи.
З іншого боку, можна сподіватись на європейську економність, яка навряд чи передбачає ставки на 15 перекладних українських видань одразу, а радше, задовольнити потреби якомога більшої кількості прохачів, що будуть пропонувати по 5 видань.
Нова європейська географія і ми
Ще трішки елементарної математики полягає в орієнтовній кількості країн-претендентів та першочерговості розгляду заявок відповідно цього списку. Логічно, що першочергову увагу отримають країни, що першими вступили до ЄС і мають високий рейтинг реалізованості та цільового використання грантових коштів.
Кому це здається гаданням на кавовій гущі - повірте, нам теж, але кава схожа на колумбійську. І тут ми, як ніхто, готові до перевірки гіпотез. Тож, почнімо, й прихопимо з собою апельсинову палочку для візерунків.
Якщо рахувати з 2004 року, українським представникам доведеться конкурувати з проектами таких країн-новачків у Європейському Союзі:
- Естонія
- Кіпр
- Литва
- Латвія
- Мальта
- Польща
- Словаччина.
- Словенія.
Крім того, грантодавці можуть стимулювати представників країн, які зовсім нещодавно вступили до ЄС та мають стратегічне значення для європейської політики. Тут у дію вступає “принцип Євробачення”, коли підтримують хоч і слабкий та одноразовий, але так званий проект швидкого виграшу. Практика відверто дратуючих та нікчемних проектів - хеппенінг, і стати розмінною монетою в такій грі дуже гірко.
Звісно, до гри вступає фактор конкуренції ще й всередині сегменту асоційованих членів ЄС. Тобто, більша активність країни в обраній вами сфері - наприклад, літературна - має значення. Інакше кажучи, якщо “перші” чи "улюбленики" не запропонували літературних проектів або вони не складають особливої цікавості для грантодавця (наприклад, мала представленість культури даної країни в Європі, слабка залученість діаспори в читання власної літератури, малоактивний власний ринок літератури (торгівля перекладними виданнями не рахується)), то шанси українських проектів значно зростають.
Наприклад, в англомовному сегменті доведеться конкурувати за увагу грантодавців із проектами з Польщі, Словаччини, Словенії, але останню (і навіть перших, якщо дивитись на поточну ситуацію) запросто можуть випередити проекти з Хорватії та Болгарії як більш активні ринки. Знову ж таки, якщо ви претендуєте на переклад для Великобританії та Ірландії, й Литва висуне свій привабливий проект, його, скоріше за все, розглянуть в першу чергу.
Якщо розглядати сегмент асоційованих членів ЄС, до якого входить і Україна, то цьогорічні тренди на кшталт Ісландії або Албанії можуть суттєво поламати плани видатись за рахунок європейських грантів, не кажучи про сербський фактор, яким традиційно маніпулюють не на нашу користь.
Ще на тему: Ніколи та знову: повернення без правил
Тлумача на плаху, або Як пройти мовний бар'єр
Все описане в попередньому розділі означає необхідність для грантошукача моніторити конкурентні ринки й бути виключно уважним до їхніх потреб. Наприклад, однією з вимог конкурсу "Поширення європейських літературних творів" є 20-30% оплати праці перекладача від суми гранту, а це мінімум 5000 євро для найменшого проекту - по 1000 євро за кожен із 5 творів. Тобто, перекладач має знатись не просто на мові, а на її варіанті для конкретного регіону, не кажучи про історію та культуру, - тим паче, якщо в тексті йдеться про конкретну країну чи регіон.
З іншого боку, якщо брати, наприклад, німецьку чи французьку мови, у вас не буде можливості зробити індивідуальний варіант для кожної з країн-носіїв, тому потрібно буде адаптувати переклад у балансі розуміння та локалізації, ринків, на яких плануєте представити книгу, та культурній присутності української діаспори, яка стане потенційним помічником у продажі твору.
Тож, кандидатура перекладача буде розглядатись не менш уважно, аніж джерела отримання вами власної частки коштів у проекті, бо цей перекладач ще й має бути зареєстрованим у базі даних програми “Креативна Європа”.
Держава та бізнес: право мецената
До речі, в межах проекту “Поширення європейських літературних творів” можна просити підтримки для публікації творів українською мовою за кордоном - для поширення серед біженців та мігрантів. Переконайтесь, що в обраному вами регіоні достатньо осередків, які стануть потенційними покупцями або читачами (вільні полиці, бібліотеки тощо).
Втім, якщо проект аж надто специфічний, можливо, краще пошукати підтримки його перекладу на державному рівні. Все ж таки, “Креативна Європа” - програма, спрямована не лише на інтеграцію, а й, певним чином, уніфікацію читацького досвіду. Тобто, ваш проект може застрягнути вже на етапі фільтрації, як такий, що призначений, переважно, на потреби певної держави.
І тут потрібно буде шукати видавця в цій державі - тобто, особу чи організацію, що згодяться співпрацювати в рамках державної грантової програми. Типовий приклад - Translate Ukraine від Українського Інституту Книги, який приваблює часткою, не закладеною в програмі від КЄ, а саме, вибором мов, покриттям витрат на придбання перекладних прав, на купівлю прав для видання перекладу і витрати на створення перекладу. Останній момент викликає чимало спотикань при вивченні пропозиції від КЄ, бо їх часто плутають з витратами на оплату праці перекладача.
Де-факто, державна пропозиція від УІК ціною в 8000 євро з необмеженою кількістю заявок від одного видавця може здатися вигідною, якби не прихований казус. І полягає він якраз там, де сидить фазан - тобто, перекладач. УІК відшкодовує фактично понесені витрати, а в рамках пропонованої суми оплата праці перекладача може виявитись мізерною, оскільки видавець намагатиметься вкласти в суму, насамперед, вартість макету електронної книги.
Звучить дивно, але така Європа. Права в нас купити можна, за тамтешніми мірками, менш ніж дешево, перекладача з енциклопедичними знаннями - теж, а левову частку заробітку може отримати іноземний дизайнер з його майже ручною роботою.
Авторам брати участь у таких проектах украй ризиковано без уже оформленої угоди з українським видавцем, який і укладає ліцензійну угоду з видавцем закордонним. Із іншого боку, закордонний видавець прагнутиме купити права дешевше, тобто, безпосередньо в автора, та наскільки це дешево обійдеться авторам, що не звикли читати угод навіть українською, невідомо.
Ще на тему: Угоди в книжкарстві: що таке правовласність
З іншого боку, іноземний видавець хоче гарантій якості, яка вже є, тому відправити автора на грант майже нічого не коштує.
І навіть, незважаючи на це, не всі іноземні видавці згоджуються на участь в державних програмах підтримки. Далеко не кожен воліє опинитись в рамках такого контролю чи отримувати перевагу над конкурентами за рахунок державного протекторату. Втім, якщо ваш проект є цікавим такому видавцю, але він не має достатньо коштів для його реалізації - знайте, він їх має, але вміє рахувати.
Навіть якщо ви знайшли за кордоном корінного українця, що має там видавничий бізнес, за правилами УІК, він має бути юридичною особою. Прокатити варіант з ФОПом, що друкує книжки, як у нас, не вийде - до того ж, витрати на друк, маркетинг та рекламу УІК не покриває. Де-факто, за рахунок УІК вийде на совість придбати права, перекласти і сформувати електронку, максимум, з двох книг.
У подальшому, якщо набратись терпіння, можна думати про конкурс від КЄ, але коли у видавця набереться п'ять книг, які він хоче випустити друком. Саме друком, а не в електронній формі, бо конкурс від КЕ покриває витрати на друк. Безумовно, в рамках такого підходу доведеться знову робити переклад, але вже на іншу мову.
Знову ж таки, не гарантуємо, що такий підхід для молодого видавця на сто відсотків вигорить, але це виглядає - і, сподіваємось, є - грунтовнішим, аніж штампувати низькоякісні переклади, що осядуть хіба що в бібліотеках, якщо не будуть вилучені з продажу.
Таким чином, видавець отримує ще й позитивну історію проектів, яка є важливою для отримання переваги під час розгляду грантових заявок на конкурс від КЕ.
Незалежний проект на старті: з чого почати
Щодо письменників, які хочуть отримати європейський грант як фізична особа, потрібно напрацювати ті самі 5 книг і запропонувати їх для перекладу. Єдина проблема для самовидавців - витрати на створення книги. Тут або кошти, або видавця шукати, або самим ставати юридичними особами, а це залучення партнерів та податковий розклад.
Знову ж таки, знайдений вами закордонний видавець може дати відповідь, яка має на увазі щось інше, ніж гроші, але ж... .
Тож, якщо ваш проект цікавий, але недопрацьований з ринкової точки зору, грант Culture Moves Europe може стати в нагоді. Це проект для фізичних осіб - тобто, для авторів, що мають певні напрацювання і професійні зв'язки за кордоном. Проект міжнародної мобільності для творчих людей потребує партнера в країні, де ви збираєтесь працювати над проектом. Це людина, що свідомо готова стати вашим партнером та запросить вас до країни на офіційній основі.
Якщо ви потурбувались укласти з такою людиною договір про співпрацю - тобто, про характер участі в проекті, розподіл прав та винагороди - це безперечна перевага при отриманні гранту на подорож та проживання. Він, хоч і невеликий, але дає відчуття певної фінансової незалежності, й, насамперед, покриває витрати на подорож.
Після роботи в такому проекті шанси отримати видавця за кордоном зростають в досить-таки відчутне число разів. І це означає, що війна, по суті, менше впливає на ваш проект, аніж могла б.
Безперечно, реалізація настільки комплексного плану потребує певної експертності, бо ви маєте почуватись упевнено навіть в рамках грантових програм. І, оскільки комплексний план завжди будується з маленьких кроків, ми завжди раді в цьому посприяти.
КнижКава в Telegram та Х - літературна чверть на дванадцять!
Жодної алгебри.
Один тиждень - одне сповіщення про початки аналізу
Тут може бути огляд вашої події.
Умови співпраці - в листуванні
mariazarzhytska@ukr.net
Немає коментарів:
Дописати коментар