Іmages by @MZarzhytska on X
Автор Марія Заржицька
Матеріали форуму - в щоденнику подій
Одночасність - мода сезону, в якому книжкові фестивалі можна обирати не лише за уподобаннями, а й за тим, кого волієш бачити навколо. Групування є неодмінною частиною перетворення дещо хаотичного процесу соціалізації на зрілий, але є сенс задуматись над типовими українськими звичками.
Коли вже форум культурної дипломатії в Житомирі відбувся майже одними днями з Вінницьким книжковим фестивалем, чому б не поставити знак роздоріжжя між Хмельницьким з його Translatorium та поліським Білефельдом з аж раптом неймовірною дійсністю існування? Вересневий фестиваль в Житомирі, започаткований три роки тому, стає настільки не схожим на інші, що виникає спокуса відкрити ще й свій Арсенал.
Втім, це лише спокуса, - бо видавничої теми нам гостро бракує, і ніша тільки почала заповнюватись, через події, де вперше присутні не лише видавці, а й літературні агенти, попит на знання й послуги яких забив з-під землі, немов фонтан біля "Фори".
В цьому сенсі бібліотечна справа, як не далека від техніки видавничої, все ж підхопила тренд на самому початку фестивалю. Поняття "агенти змін" настільки вплелося в джентльменський набір пропагандиста, що стало майже непристойним. Відтак, виявилось, що влада на цьому полі чудес перебігла від куховарок до бібліотекарок, і це вам навіть не кондуктор тролейбуса. Це типово американський казус, де хлопці з читальні збираються, аби вполювати ЩОСЬ, і все закінчується сутичками на кладовищі, де дохла кішка вам свідок.
Продовження "Втечі від вдови Дуглас" побачимо на Книжковій країні, - бо Скаллі вже не та, і, щоби пристрілити американського посла, не треба зривати дві башти одразу, бо король вам не герцог. А поки що зануримось у вирій "Відсічі", де свої живуть камерно, а чужі - ще видніше.
Якщо вже порівнювати Вінницький книжковий із житомирським форумом, достеменно помітна оця камерність письменницького життя в порівнянні з подільськими шатрами. Водночас, пішохідна Михайлівська й Європейка наче створені для простору, й наметова частина в Житомирі значно розширилась за рахунок літературних зірок та нових імен, більшість з яких змушена рухатись самвидавом. І це, справді, краще, аніж метеорит, що десь в небі шепоче й раптом зривається на виск, прорізаючи мирну житомирську стратосферу в пошуках лисини Брюса Вілліса.
Такі явища, як "зірки в стакані" та "літературні бабки", для злих полісян далеко не дивина. Щоправда, дивує демократична толерантність до межі між добром і злом, про яку ми-таки наголосили на катівній для молодих умів події на тему видавництва. Літературна громадськість звикла до думок авторів, що все знають, до думок видавців, що нічого не можуть передбачити, а тепер додалися ще й думки літагентів, які нічого не обіцяють, але натякають на кару небесну за неробство.
Правовий голод, виявляється, довго мучив тихих житомирян. І не тільки, бо тема стосується не лише авторських, а й майнових прав, із якими в Україні повний швах - аж до того, що 14-річний автор геніального твору може запросто продати його на умовах, привабливих для купівлі прав на самокат. І це лише частина реальності, де комерційний успіх книги визначається цікавістю до пітьми, а гонорар за видання можна отримати власними книгами.
Загалом, недоформульованість багатьох тем залишає час на виявлення потреб ринку за межею щкарпеток. Вінницький фестиваль з цим уже впорався, і дискусії точаться навколо тем злободенних - на декларативність розміром години зо дві там просто не лишається місця. Видання, представлені на "Відсічі" цього року, заслуговують окремого розгляду, але дещо все-таки згадаємо - звернення до стародавніх традицій, хоча би й очима іноземців, а з тим і спогади про тих, хто був змушений виїхати з України й писати з-за кордону.
"Відсіч" цікавий ще й тим, що від джерел до джерел трапляються трендові теми й видання, що їх навряд чи побачиш серед шалу книг та подій на великих форумах країни. Декотрі з видань пробують себе в нас на міцність перед виходом на ВДНГ, бо Житомир - те місце, де спокійно й затишно можна презентувати видання історико-публіцистичного, наукового й пошукового характеру, звернувши на себе увагу пересічної аудиторії.
Не можна забути про те, що житомирський вересневий форум - те місце серед інших, де вручають літературні премії за твори з подальшою публікацією альманахом. Премія Літературного марафону "Відсіч" характерна особливим критерієм оцінки - всліпу, без знання імені конкурсанта. Премія вручалась у галузі поезії, прози й драматургії, в трьох вікових категоріях, і ми-таки виростимо ще поетів.
Загалом, поезію в Житомирі люблять, і звучить вона під час фестивалю все впевненіше та чистіше, мов добре витримане вино, де осад завжди на дні. Житомирські поети знані, житомирські поети ходять вулицями, й одинадцатикласниці, сестри Проботюк, не менш мають уваги, ніж Сергій Сиваченко, Євгенія Юрченко, Вікторія Краснопір та Вадим Жалюк, до яких на цьому фестивалі доєдналась Валентина Павленко з Вінниці - мужня жінка, що втратила на війні сина, та не втратила себе у цій війні.
"Придуркуватий роман" Віталія Запеки ми, нарешті, купили - ще в Вінниці, й там же його треба починати читати, доки не пізно. В нас був Чекалкін, із повним арсеналом власноруч написаних книг, в нас є Віктор Васильчук, з, нарешті, премійованою на всеукраїнському рівні "Шаленою Богданою", а Марія Матіос привезла те, чого знов ніхто не хоче читати - й проблеми західноукраїнського жіноцтва на два дні стали всіхними.
Коли вже по науці, то видавництво "Академія" й тут сказало своє, найвагоміше. Те, на що так довго чекали - в передденні "Плодової" на ВДНГ, де оголосили, так би мовити, деінтимізацію психіатрійного.
Дні, коли Європейська площа міста перетворилась на видавничу, відбулись яскравими ще й тому, що всі тримались думки про спільне сьогодні. Для Житомира це норма речей, та й для Вінниці, шо говорить одне - начебто, теж. Бракує амбасадора в Хмельницький, але у Львові нас, виявляється, теж довго чекають.
Нагадаємо, що 20 вересня часопису "КнижКава" виповнився рік. Перший репортаж із вулиці Михайлівської вийшов на "Відсічі" минулого року, і невдовзі - перша текстова публікація про форуму на сторінках часопису. Цього фестивалю ми дарували тим, з ким устигли поспілкуватись, пам'ятні флаєри й спеціальні пропозиції для авторів та ілюстраторів.
І так, ми взяли срібло на Літературному марафоні - Covidiarium.
КнижКава в Telegram та Х - подорожуй Україною з нами!
Жодного спаму.
Один тиждень - один випуск і репортаж місяця.
Тут може бути огляд вашої події.
Умови співпраці - в листуванні
mariazarzhytska@ukr.net
Немає коментарів:
Дописати коментар