Автор: Марія Заржицька
Дуже обережно ми повертаємося до східних та південних інтересів нашого суспільства. Так, наче це стало моветоном, або так, наче контент, який ми хочемо споживати, має бути лаштований під наше сьогодення. В цій площині виникає дилемма культури читання, де капсульність виявляється всього лише навсього, філістерством правди.
Здавалося б, задачі розвитку суспільства були геть іншими, зі співіснуванням думок та поглядів, підходів та методологій. В підсумку отримуємо метамодерністську розгубленість. І так звана нетривіальна література може стати способом згадати прадавні орієнтири. Маємо її на "Книжковій країні" цьогоріч і починаємо з Китаю.
Метамодернізм: екскурс у логосферу
Для орієнтування в термінах звернемось до розвитку суспільної свідомості в її постмодерному варіанті, описаному Ханці Фрайнахтом у публікації "Що таке метамодернізм". За його твердженням, постмодерна свідомість "розвивається у пізніх модерних суспільствах, в яких мас-медіа та культурні відмінності часто викликають більше страждань у житті людей, ніж прямі економічні нерівності".
Вочевидь, з ірраціонального зерна є хліб. Метамодернізм - якщо виходити з питань, поставлених Фрайнахтом - постає фікцією на фоні відверто неофашистських реалій. Відмінності викликають не просто страждання, а з істеричної рухової бурі перетікають як casus belli, в сферу нібито ґрунтовного. Стурбованість ворожими впливами сягає абсурду в межах капсули - при тому, що одним з найдавніших методів протистояння ворожим впливам є якраз вихід із капсули.
Китай: чи вартий зла триповерховий торт?
Тернопільське видавництво "Сафран", що має нішею азійську літературу, цього року представило загалу аж декілька видань від авторів з різних епох. І це, поправді, сміливий крок імперськими стежками. Маємо все - й філософію, і шпигунські драми, й жіночу літературу, де український голос звучить напрочуд гармонійно. Є й Букерівський лауреат зі світу велосипедів, у якому крадії та виробники оточують свої статки Великою Китайською стіною.
Тож, почнемо зі світу великих воєн Май Дзя. Багато говорити тут не варто - лише "Дешифрувати", й не з'їхати з глузду від чорного та пурпурового. Окуляри реальності в світі дадзібао можна придбати на сайті видавництва, де й детальніше познайомитись із автором в його інтерв'ю.
Тим, хто не поспішає виходити без зброї, "Сафран" пропонує аж який філософський ресурс періоду супротивних країн. "Джвандзи" (Чжуань-Цзи) - даоський трактат, або збірка притч мудреця Чжуаня. Збірка має другу назву "Істинний канон країни Південних Квітів", і в світоглядному екскурсі дорівнює прогулянці зі Сковородою.
Чжуань-Цзи, колишній наглядач шовкових плантацій і мандрівний відлюдник, жив у період Воюючих Царств, коли китайські удільні держави вели постійні міжусобиці. Занепад старої аристократії на користь нижчого дворянства ши, ріст воєнізованості, коаліційні протистояння, в яких "схід - захід" зазнав поразки від "північ - південь", характеризують період Чжаньго (475 - 221 р. до н.е.). Чжуань-Цзи заклався в основи управління, де конфуціанство й даосизм змагались за ідеологічний трон.
Цей час був одночасно плюралістичним і нищівним для протилежних таборів. Добірка "Джвандзи" відображає майже всі типові риси даоського вчення, в тому числі, ефемерність істини, доволі-таки умовну межу між світом людей та тварин, "я" і "не-я". Істина є суб'єктивною й непізнаваною, чи то невисловлюваною, - бо слова, як прояв раціонального, за переконанням Чжуань-Цзи, лише розділяють, а на вищих рівнях дао людина сягає стану дитини в незнанні.
Трактат Чжуань-Цзи звинувачують в анархізмі, але він, скоріше, несе в собі зачатки руссоїзму та смітівської теорії, що спирається на природний розвиток подій в управлінні. Поетична збірка "Піднебесні пісні" у перекладі Ярослави Шекери лише доповнить багаж китаєзнавця. Додамо, що Я.Шекера була одним з найвідоміших в Україні дослідників китайської культури.
Відчуття ефемерності зникає у творчості Сяо Хон. "Бувальщини містечка на річці Хулань" мають високий градус реалізму, де витончений, тендітний і водночас багатий текст зачаровує невимушеністю слогу. Сяо Хон - прозаїк і поетеса з трагічною долею, в якій особисті драми тісно переплелися з історичними подіями у Старій Республіці, окупованому та повоєнному Китаї.
Ву Мін'ї з Тайваню - той самий лауреат Букерівської премія 2018 року, що створив розкішну історичну картину, ще й з технічними деталями. Велосипед стає головним героєм подій у Китаї ХХ століття, де описи моделей вплетені в сюжетну канву, ілюстровані та доповнені оригінальним текстом.
У підсумку - Катерина Завертайло, з багаторічним досвідом життя в Китаї та практикою китайської кухні. Автор не лише розкриває особливості приготування страв, а й подає їх ув історико-культурному контексті. "Мурахи лізуть на дерево" - вельми майстерно виписана книга зі структурою, якою нескладно користатись у пошуках потрібної страви чи інгредієнту.
В наступній частині "Нетривіального" розглянемо латиноамериканських авторів класики й сучасності, представлених цьогоріч на "Книжковій країні" видавництвом Сompasbooks. Будьте в руслі й підписуйтесь!
Немає коментарів:
Дописати коментар