Image by казка.укр
Автор: Марія Заржицька
При згадці дитячої літератури в будь-якого сучасного книгознавця виникають досить неоднозначні відчуття. З одного боку, літератури для дітей та юнацтва стільки, що годі й думати про якусь нестачу. З іншого боку, принадно ілюстровані видання все більше схожі на першотравневу демонстрацію толерантності, а мирне співіснування завдяки дитячим книжкам все більше схоже на нейтралізацію чи спосіб здобуття швидкої популярності.
Саме тепер час пригадати, з чого починався світовий рух за дитячу книгу. Сьогодні приділимо особливу увагу премії Ганса Крістіана Андерсена, засновану в 1953 році за активної участі німецької письменниці й журналістки Йєлли Лепман.
Премія Андерсена: про що вона
Метою премії, що вручається в один день із днем народження відомого данського казкаря, є заохочення розвитку високоякісної дитячої книжки. За свого життя Андерсен, як і Керролл, встиг вибороти своїх читачів у снобістського прошарку тогочасного письменства. Йєлла Лепман, зіткнувшись зі страшними наслідками бюргерства, вирішила зробити крок у бік прориву обмеженого світогляду.
Премія Андерсена вручається авторам книжок для дітей та юнацтва й художникам-ілюстраторам, що є живими на момент вручення, за тривалий видатний внесок у дитячу художню літературу. Вона не є грошовою, а відноситься до премій престижу і вважається рівноцінною Нобелівській.
Матеріальним вираженням премії Андерсена є золота медаль з його профілем та диплом.
Історія премії: від епохи Лепман до наших днів
Йєлла Лепман - особистість, що майже не згадується у вітчизняних ЗМІ, а її твори в нас не видаються. Українським читачам нема чого сказати про "Сонну неділю", "Хто такий люкс? Детективна історія для молоді", або "Таємницю двору із зозулею", виданих у 20-х - 60-х рр. ХХ ст.
Тож, перш ніж відправлятися на пошуки рідкісних видань за кордон, згадаймо кілька важливих фактів про Йєллу Лепман. Вона емігрувала до Лондона від нацистського режиму, заснувала Міжнародну юнацьку бібліотеку в Мюнхені, спонукала до створення премії, на яку щороку претендують українські автори в межах національної секції IBBY-Україна.
Більше того, Й.Лепман стала засновницею IBBY (International Board on Books for Young People) - Міжнародної ради з юнацької та дитячої книги при ЮНЕСКО, що має національні сектори у 80 країнах - потенційних організаторах вручення премії Андерсена. Внеском Й.Лепман у світові пам'ятні дати є Міжнародний день дитячої книги.
Концепція міжнародного взаєморозуміння через дитячі книжки вперше пролунала в 1952 році на конференції у Мюнхені. То був період, коли, попри вплив у німецьких демократичних колах, Лепман та її однодумцям довелося боротись за фінансування проекту аж десять років (1946 - 1956).
В 1953 році, врешті, засновується IBBY, резиденцією якого стає спочатку Цюріх, а потім Базель. Йелла Лепман перебуває на посаді голови журі з 1956 по 1960-й рік. Ще десять років, аж до своєї смерті у 1970-му, вона є членом журі, президентом IBBY та почесним президентом комітету.
Через десять років після початку нагородження письменників до списку лауреатів премії Андерсена включено ілюстраторів. Тридцять років підряд в рейтингу конкурсантів панує дуже своєрідне школярство. Окрім переможців, у списку відзначаються "високо оцінені" конкурсанти, а склад країн майже не змінюється.
Журі премії Андерсена сформовано з присяжних, число яких поступово збільшується від семи до десяти в 2000 році. Вражаючий факт, але тільки з цього часу журі розділяється за напрямками роботи. Половина присяжних займаються виключно текстами, а інші – ілюстраціями.
Особливості розподілу - чи існують вони?
В інструкції до нагороди читаємо, що то є виключно міжнародна розробка, й жодна країна не є об'єктом вибору. Проте, метаморфози списку змушують замислитись.
З 1996 року конкурсантів із високою оцінкою перейменовують на фіналістів. За чотири роки до того з'являється помітне різноманіття щодо складу країн у фіналі та переможців. Урешті, й така ситуація перетворюється в застій, а країни колишнього соцтабору мають змогу проявити себе, переважно, в ілюстрації.
Важко сказати, що саме вплинуло на лібералізацію списку в 90-х-2000-х роках, але в ньому з'являються такі країни, як Бельгія, Аргентина, Греція, Іран, Китай та Ліван. Втім, п'ятірка країн, що найчастіше отримували премії, є відносно стабільною по обох напрямках вручення премії Андерсена:
- Hans Christian Andersen Author Award (1956) - США, Велика Британія, Швеція, Данія, Бразилія
- Hans Christian Andersen Award for Illustration (1966) - Німеччина, Чехословакія (+ Чехія), Японія, Швейцарія, Велика Британія
Пасткою статистики вручення є наполегливість частини конкурсантів, що рік за роком стають фіналістами, а потім перемагають. Ця наполегливість увійшла в традицію премії, але, з іншого боку, вона не дає ходу іншим претендентам.
З 1996 року в списку нагородження опиняються 3-4 фіналісти. До Почесного списку IBBY (Special Hans Christian Andersen Honor List) входять конкурсанти, що отримали особливу відзнаку, але цей процес багато в чому залежить від національних секцій. До списку потрапляють, в тому числі, й переклади.
Підвалини традиції заклали найвідоміші письменники, твори яких вплинули на формування світогляду без нацизму - Астрід Ліндгрен, Туве Янссон, Джанні Родарі, Джеймс Крюс, Отфрід Пройслер, Алан Гарнер, Богуміл Ржига, Кетрін Паттерсон, Сергій Міхалков, Агнія Барто, Всеволод Нестайко. Багато імен ще залишається відкрити, якщо переклади на українську наберуть справді державної спрямованості.
Попри те, що Україна була самостійним членом ООН за часів існування СРСР, наші письменники відзначалися в межах почесного списку, і тільки. На даний час не маємо єдиного переліку відзначених та номінантів, що регулярно оновлюється.
Премія Андерсена: принципи винагороди
Малим Нобелем, як ще називають премію данського казкаря, відзначають авторів з їх провідними творами у повній версії. Під час прийняття рішення враховуються роботи, що вже є в художній літературі - тобто, творче портфоліо. Воно має містити 5-10 книг, з якими ознайомлюються члени журі, його секретар та президент IBBY.
До виконавчого комітету премії входить 10 національних секцій, інші 70 впливають на процес. Якщо в країні відсутня національна секція, IBBY розглядає можливість індивідуального членства. Від комітету залежить склад журі, а від виборного рішення Генеральної асамблеї IBBY - кандидатура голови.
Протягом півроку журі комітету перетворює перелік номінантів на фінальний список. Звання "фіналіст" та "переможець" можуть виявитись не такими вже й віддаленими в часі.
Наприклад, Джанні Родарі ("Чим пахнуть ремесла", "Джельсоміно в країні брехунів") двічі отримав високу оцінку та, врешті, став переможцем у 1970 році. Хрещеник бельгійського короля, Барт Моейярт, ще досі ходить у фіналістах, а країни колишньої Британської Співдружності попадають в яблучко, максимум, з другого пострілу.
Конгрес, який вручає премію, відбувається один раз на два роки (б`єннале). З 1967 року це 2 квітня - день народження Г.-К.Андерсена й Міжнародний день дитячої книги, заснований Й.Лепман. На конгрес в одній з країн-членів IBBY приїздять спеціалісти з літератури для дітей та юнацтва. Заявки на проведення наступного з'їзду подаються за 5 років до його проведення.
Місце проведення конгресу не залежить від попереднього переможця. Найчастіше за ці роки обиралися Іспанія, Італія та Німеччина. Країна-спонсор визначає тему, символіку та ініціює звернення переможців до дітей світу. До часу вручення нагороди приурочений спеціальний випуск Bookbird - журналу IBBY, який останнім часом зазнав неабиякої лібералізації.
Джерелом фінансування премії Андерсена є державні, приватні пожертви та незалежне фінансування. Останнім великим спонсором на конгресі 2021 року в Російській Федерації вказано компанію Nami Island Inc, що належить родині Мінн з Південної Кореї.
Відьомська скринька, або німецький схизис
Врешті, доходимо найцікавішого, без чого премія для нас перетворюється на споглядання успіху за стіною печалі. Це нагородження письменників з тепер уже пострадянського простору, який можна розділити на два умовні періоди - під час існування СРСР та після його розпаду.
За життя Йєлли Лепман радянські письменники та ілюстратори не відзначалися нагородами, окрім почесних дипломів. Після її смерті одна-єдина премія була вручена в 1974 році ілюстратору Тетяні Мавріній ("Сказочные звери", "Пряники пекутся, коту в лапы не даются", "Сорок сороков"), а Сергій Міхалков ("Не спать!", "Дядя Стёпа - милиционер", "Тридцать шесть и пять") отримав високу оцінку в 1972-му - на два роки пізніше від югославської письменниці Ели Перочі ("Киця - хранителька тапочок", "Чиста марка", "Тисяча красунь").
В 1976 році таке саме Highly Commended отримує Агнія Барто ("Мы с Тамарой", "Зайка", "Бычок"), а письменник Всеволод Нестайко - місце в Почесному списку за "Тореадори з Васюківки"(1979). На цьому історія премії для СРСР закінчується.
Описані вище факти можна було б розцінити як своєрідний тиск на радянський режим, - але те, що відбулося в 2015 році, змусило сумніватися в окресленій цими натяками дійсності. Саме в цей час, через рік після початку анексії Криму та Донбасу, IBBY обирає для конгресу 2020 року Росію і, попри всі оптимістичні прогнози, не скасовує його в рік проведення.
Все це відбувалося на тлі розгортання нового демократичного світогляду. З одного боку, він сприяв лібералізації ставлення до українських колаборантів з нацистами, а з іншого - перетворив це на привід виправдання анексії та колаборації з нацистами іншого штибу.
Звісно, можна стверджувати, як мантру, слова про жодну політику й відмежовуватись від дій сильних світу цього. Путіногенність такого пелюшкового ставлення більш ніж очевидна, і масштаби конгресу 2021 року в Москві лише окреслюють безмежність мистецького дабл-бінду. Можна думати про настільки ж масштабний дипломатичний хід, в якому фюрер знову виявився найкращим митцем.
Питання в тому, як говорити про це наступним поколінням, що малюють все краще і краще.
І наостанок - ще один цікавий факт з історії премії Андерсена. В 1979 році польська секція IBBY, втомлена дипломами на конкурсі малюнку, заснувала Міжнародну Премію імені Януша Корчака від міністерства культури Польщі - теж бієннале, і теж за дитячу літературу. Вольність та свобода розпочалися Швецією, і нею ж закінчилися у 2000 році - а ми продовжуємо замислюватись над тим, чим у всіх цих колізіях, насправді, є діти.
Немає коментарів:
Дописати коментар