Image by Сергій Ткаченко on Flickr
Автор: Марія Заржицька
Вас, мабуть, сильно здивує, що про це пише літературний агент. Здавалося б, варто спонукати покупців до придбання книг, незважаючи на те, що ними рухає. Насправді, подібна практика лише вбиває ринок, і сьогодні будемо говорити саме про це.
Книгоманія: покупець, що тікає
Модна хвороба охопила суспільство порівняно нещодавно. За останні десятиліття інтерес до книг відрізняється не лише стабільністю, а й помітним зростанням. Активне книговидавництво, гарний дизайн, постійне з'явлення нових імен та політика мастхеву роблять свою справу, - тим паче, на ринку, де тривалий час не було доступу до різноманітної літератури.
Що ж спонукає чималу кількість читачів купляти стоси книг, заповнювати ними вільні простори у мешканнях, постити про своє захоплення у соцмережах, створювати блоги та читацькі клуби? В книжковій сфері став аж украй помітним підступний різновид шопоголізму - залежність від споживання книжок.
Більш того, така поведінка майже не критикується, оскільки вона є, на перший погляд, вигідною для торгівельних точок. Тож, згадавши про кризу перевиробництва, перейдемо до психологічного стану самих читачів, що впливає на процес покупки. Відповідно, й на ринок, - бо від любові до ненависті один крок.
Букшоппінг: дофамінова гра з мозком
Гачок продавців - далеко не єдиний фактор з'явлення дуже специфічного стану, що турбує значну кількість споживачів у всьому світі. Готовність бути шопоголіком формується задовго до того, коли людина починає активно відвідувати гіпермаркети у пошуках знижок чи певного виду товарів.
Якщо уважно придивитись до поведінки того, хто пристрастно й регулярно щось скуповує, виникає стійке відчуття залежності такої людини від процесу покупки. І це далеко не все, що відрізняє букшопоголіка, чиє захоплення не виглядає меркантильним.
Гіперчитачі зізнаються, що їм потрібно не так вже й багато часу в день для читання великої кількості книжок - 1-2 години, тобто, 30-60 годин на місяць. Якщо порахувати час на прочитання однієї книги зі стандартної цифри в 45-50 книг на місяць, швидкість читання вражає.
Звісно, більшість людей схильна прикрашати свої досягнення. Аби зрозуміти секрет такої успішності, варто зважати на те, як і яку інформацію поглинають сучасні люди. Тим більше, книгомани охоче діляться своїми поличками у соцмережах і є одними з активних дописувачів рекомендацій. У чому ж пастка? Давайте розбиратися.
Назад у майбутнє: від книгопаління до шалу
Пристрасть до читання існувала з часів, коли з'явилася перша книга. Втім, швидкість книгодрукування і його вартість не дозволяли збирати бібліотеки ширше за кілька поличок - і те, подібне могли дозволити собі лише дуже заможні люди. Такі обмеження дуже вплинули на ріст інтересу до книги, щойно вона подешевшала, й на ринку з'явились автори, готові створювати масову літературу.
Наприклад, в Радянському Союзі існувала величезна кількість письменників, які більше ніде не згадуються, окрім архівних каталогів. Ще за часів СРСР сформувався певний набір читацьких інтересів, які, з одного боку, витіснили масліт соцреалізму, з іншого, демонстрували суворо обмежену книжкову політику радянського режиму.
Книжкова індустрія на Заході того часу вже існувала за ринковими законами. Сформувався шалений потік масової літератури, що зверталася до нижчих потреб - і це не означало, що запит ринку був саме таким. Пропозиція породила попит, а книги з високої полиці все частіше стали випускатися на ринок у здешевленому дизайні.
Український ринок виграє за рахунок оформлення будь-якої, навіть посередньої літератури. Багато в чому наслідуємо світові тенденції комп'ютерної графіки, але в нас чимало видань, з якими працюють досвідчені дизайнери. Полиці в магазинах чи на книжкових ярмарках виглядають, справді, розкішно.
Накупити таких книжок хочеться, лише побачивши цю красу. Втім, якщо естетик здатен себе стримати, то букшопоголік - ні в якому разі. Він є залежним не лише від купівлі, а й читання. Втім, шопоголізм - характерна ознака, що відрізняє таку поведінку від книгоманії, коли людина захоплюється читанням без вештання по магазинах.
Цукерковий рай: мармелад і перець
Букшоппінг - справді, емоційно насичений процес. В книгарнях збирається все більше людей, час від часу оголошують розпродажі, онлайн-сервіси штурмують покупців акційними листами та дайджестами. Букблогери теж не відстають, щодня розповідаючи про новинки, без яких ви не будете вважатися "у стрімі".
Букшоппер любить проводити час у книжкових магазинах, навіть не купуючи нічого. Перегляд новинок чи розмови з іншими читачами, кава й смаколики, затишок і аромат створюють відчуття іншого світу, далекого від неприємностей ззовні. Не всі з букшопперів потрапляють у залежність, але чимала кількість із них опиняється в лещатах індустрії.
Букшопоголізм проявляється нав'язливою потребою купляти нові й нові книжки. За один похід до магазину букшопоголік здатен придбати до 10 і більше книжок, ще й страшенно пишатись цим. Та чи довго триває це почуття щастя?
Книгоманія й шопоголізм - брати чи родичі?
Нездатність розповісти, про що книжка, відрізняє букшопоголіка від книгомана. Якщо другий настільки зациклений на читанні, що може цитувати улюблені книги шматками, то букшопман хіба що може вимовити якісь загальні, банальні фрази.
Вважається, що книгоман не любить розлучатися зі своїми книжками. Будь-який сумлінний читач підтвердить, що це так. У когось книга є пам'яттю про дитинство, про важливу людину чи про якусь визначну подію в житті, для когось читання певних книг стало переломним моментом, а хтось прагне перечитувати улюблені книжки час від часу.
Букшопоголік уникає прощатися з книжками не тому, що вони так вже йому потрібні. Згадайте дитину, що вперто відмовляється дарувати іншим іграшки, якими давно не грається, або ділитися цукерками. Як і дитина в цьому випадку, букшопоголік чіпляється за свої почуття, що їх отримав у процесі купівлі.
Варто лише уявити, що деякі діти готові влаштувати через іграшку, яка сподобалась, чи яскравий пакет цукерок. Отже, букшопоголік відстоює власну можливість впливати чи здолати почуття небезпеки й тривоги, купляючи все нові й нові книжки.
Споживацька й читацька поведінка: де межі?
Пристрасть до споживання є заснованою саме на тому, що ми купуємо не річ, а задоволення. В наш час важко досягти взаєморозуміння в будь-якій спільноті з приводу норми, бо спиратись на традиції може лише той, хто бачить приклад їх дотримання.
Втім, небажання жити, як предки, теж говорить: "Все буде так, як хочу саме я".
Коли вже згадувати радянські часи, можна з упевненістю твердити, що бібліотеки були в кожній родині. Суспільство ділилося на сумлінних читачів, які цінували кожну гарну книгу, що її можна було дістати в ті часи, - й на "буфетників", у яких книги були частиною принадного інтер'єру.
Останній різновид поведінки, як своєрідний прояв гіперсоціалізації, перейшов у нову реальність, де править мастхев. Нова буфетність є добре помітною на каналах буктокерів, де вони позують на фоні гарненьких поличок зі стосами сучасного, яскраво оздобленого масліту.
А як же колекціонери?
Дехто може не погодитися із цим, згадуючи про добірки книг, що, справді, вартують уваги. Наприклад, якщо людина полюбляє читати улюбленого автора циклами, збирати серії від видавництв або рідкісні книги, які ще можна придбати на вторинному ринку, це інший тип читацької поведінки.
В тому-то й справа, що букшопоголіка не можна вважати колекціонером. Дехто, й справді, таким не є, але й тут існують особливості.
Наприклад, людина прагне бути в курсі книжкових новинок, але не хоче захаращувати книгами половину будинку. Більшість прочитаних книг відправляється на вторинний ринок, і такий читач має змогу відновити потрачені ресурси для придбання нових видань. Тут проблема у виборі книги, яку не хочеться лишати в себе або перечитувати.
Трапляються випадки справжніх знавців сучасної літератури, які мають це за хобі чи професійний інтерес. В інших усталеність не є однією з провідних рис характеру, й вони не люблять повертатися до прочитаного або згадувати минуле.
Характерною ознакою споживацтва може бути така, здавалося б, побутова дрібниця, як небажання розпаковувати придбане або, взагалі, недбале ставлення до куплених речей. Тож, важливо вирізнити букшопоголізм від інших проявів читацької поведінки, що не є шкідливими. Якщо у випадку норми читача відрізняє психологічна стабільність у процесі купівлі або за його неможливості, то з патологічною поведінкою, якраз, усе навпаки.
Не влипнути: ознаки букшопоголізму
Почуття провини - перше, що змінює ейфорію від гарно розставлених на поличці книгохітів. Як же так? Гроші не проїдені, не прогуляні, та й хіба культурна людина має право бути настільки меркантильною? Тим не менше, почуття провини невпинно гризе, і ви можете взагалі не відчути бажання прочитати хоч щось із купленого. Це - перший дзвіночок.
Самі букшопоголіки називають свою пристрасть guilty pleasure - тобто, задоволення, що викликає почуття провини. Одні його пов'язують з легким читанням як таким, інші - зі змістом прочитаного (наприклад, жіночі романи, даркліт або бульварні детективи).
Друга ознака букшопоголізму - бажання ковтати книжки. Це робиться, насправді, не через потребу читати, як таку, а через прагнення скоріше прочитати та йти за наступною порцією адреналіну.
Примітно, що букшопоголіки дуже рідко відвідують бібліотеки чи беруть підписку в книгарнях, де можна отримувати книжки напрокат. Багато хто має фобії - наприклад, заразитись, або хворобливо гребують книгою, що побувала в руках іншої людини, чи певні, що старі книги є виключно шкідливими для здоров'я.
Серед інших ознак букшопоголізму згадаємо наступні:- Вільні кошти, здебільшого, або чималою мірою витрачаються на книжки.
- Серед придбаних книжок відсутні "негарні" видання.
- Придбані книжки, здебільшого, паперові - тобто, букшопоголік, немов дитина, захоплюється відчуттями, що потребують нової й нової стимуляції.
- Знецінення прочитаного - мовляв, книги з роками мають здатність інтелектуально старіти.
- Небажання читати повільно і вдумливо. Для цього потрібна серйозна, добротна література, якої букшопоголік не виносить. Йому потрібні цифри - акції, список бажань та кількість прочитаних книжок за місяць.
Втім, дофамін, як і будь-який наркотик, лишає по собі пустку й смуток, винними у якому стають, звісно ж, книжки. Виникає бажання позбавитись від них. Букшопоголік украй рідко лишає книгу для повторного прочитання, так само нечасто відносить книги до бібліотек чи дарує знайомим з тих, які не в змозі придбати собі літературу. Вони стоять на полиці, як прикраса, доки не знайдуть нового господаря - звісно, за гроші.
Втім, букшопоголікам нечасто вдається продати книги за ціною придбання. Перенасиченість ринку грає проти них, але й на свою біду - продавець змушений занижувати ціну, й покупці йдуть за новинками на вторинний, а не на первинний ринок. Такий демпінг б'є не лише по малих крамничках, а й по великих торгівельних точках.
Букшопоголізм: чому і в кого виникає?
Головна причина букшопоголізму - підвищена тривожність та потреба в безпеці. Книги та читання використовуються як засіб втечі від реальності, що лякає та змушує вибудовувати нові, незвичні способи взаємодії.
Швидке та легке читання сприймається як досягнення, що на нього й тільки здатна така людина. Тут немає потреби в пізнанні, а лише своєрідний Діснейленд, в якому розвага сусідить із бажанням змагатись, і це ріднить букшопоголіка з ігроманом.
На букшопоголізм, як і на інші види споживацьких відхилень, частіше страждають жінки. За цим стоїть потреба, яку вони намагаються задовольнити в соціально прийнятний спосіб. Наприклад, у світ книг може зануритися жінка, якій чоловік забороняє працювати чи якось проявляти себе, окрім хатнього господарства, не поважає в ній особистість і водночас, скаржиться, що з нею нема про що поговорити, й вона нічого не досягла без нього.
Не кожна людина здатна читати серйозні книжки, та й не зобов'язані ми бути однаковими. Жінки, змушені доводити свій розум, потрапляють у пастку споживання книг, які, здебільшого, нецікаві їхнім чоловікам. Гірше, посередні книги використовуються їхніми "господарями" для втримання у хаті - та, все ж, навіть у такій літературі жінка бачить приклади іншого ставлення.
Добробут, за якого в родині є можливість придбати готову, швидку й смачну їжу "ресторанного" рівня, замовити послуги клінера і, взагалі, менше думати про побут, не вирішує проблеми споживацтва чи якості стосунків. Жінка, по суті, намагається виконати соціальні вимоги, озвучені чоловіком - бути не лише гарною, але й розумною - і натинається на звинувачення в дурості, коли подружжя виявляє, скільки книжок зібралося в домашній бібліотеці.
Мами в декреті є іншою вразливою категорією читачів. Різке обмеження звичної активності й приплив гормонів, післяпологова депресія, прагнення урізноманітнити побут, дитиноцентризм і, головно, підвищена тривожність спонукають до купівлі нових і нових книжок.
Дехто, нарешті, виривається з пут виснажливої роботи або свідомо обмежує спілкування на користь взаємодії з книгою, де світ настільки інший, а герої зовсім не схожі на оточуючих.
Оскільки букшопоголіки часто страждають від підвищеного контролю своєї поведінки, залякувань, тривожності в родинах і безглуздих заборон, вони всіляко намагаються приховати свій спосіб утечі від такої реальності.
Наприклад, донька, якій батько забороняє користуватись шампунем тому, що "її голові зарано", ще й обгрунтовує це цитатами з "експертних" порад, може обрати купівлю книжок як спосіб, з одного боку, втекти від гіперопіки, з іншого, заслужити любов начитаного батька. Як правило, переконати такого всезнаючого хатнього тирана буває не під силу навіть його дружині.
Книжкові гурти: тунель самотності
Потреба в спілкуванні задовольняється за рахунок книжок або людей з такими самими інтересами - книжкові клуби, розмови про книги в соцмережах тощо. Дехто переходить у галузь буктоку або буктюбу, отримуючи книжки від магазинів, й цілими днями читає або знімає відео. Принцип задоволення так і лишається самоціллю.
Букток здається виходом з проблеми залежності від смартфону й переходом до професійного читання, - але, насправді, буктокер ризикує на роки застрягнути в споживанні одного й того самого типу книжок. Шкільна чи вузівська програма здається нудною, а от масліт, здавалося б, задовольняє усі потреби підростаючої людини.
Добре, якщо буктокер має хоч якусь класичну основу, яка доволі глибоко вкорінює певні моральні принципи. А якщо ні? Якщо саме букшопоголізм рухає людиною, яка допомагає просувати книжки з так званого популярного сектору?
Одна пристрасть легко перетікає в іншу форму, й людина, врешті, може втомитись від постійного споживання однотипної, поверхневої інформації та записування відео, в яких не висловлює нічого суттєвого.
Західні психологи добре знають, що легковажність та поверхневість є однією з причин депресії, яка може накрити людину зовсім несподівано - після, здавалося б, усім корисної активності. Низькоякісні, штамповані тексти й сюжети лише затягують у вир букшопоголізму, а читання таких книжок із часом сприймається як передбачуваний спосіб досягти того самого почуття безпеки - хай навіть і на короткий термін, до наступного "бестселеру".
Потужним зовнішнім чинником розвитку букшопоголізму є пагубна практика нищення книг, яку пропагують останнім часом. Навіть підтримуючи її, людина починає відчувати страх, в тому числі, через побоювання втратити книги, які згодна читати сьогодні. Таким чином, книгами може бути заповнено увесь вільний простір в квартирі.
"Можу покинути, коли захочу" - справді?
Найцікавіше, що букшопоголіки, так чи інакше, визнають невисоку якість придбаної літератури. Більш того, вони готові визнати свою залежність, і навіть використовують для того психологічні чи специфічні терміни. Періоди ковтання книжок, або книжкові запої ("зачити"), чергуються в них з абстиненцією (період нечитунства, або "нечитун"), коли навіть відкривати книжку немає бажання.
В декого зачит може сягати до місяця, коли взаємодія з книгою - єдиний, майже цілодобовий вид активності. Кілька місяців перерви не повинно розслабляти оточуючих. Запій повторюється, і, досить імовірно, це може статися в певні сезони, коли ризик розвитку депресивних станів є найвищим.
Планка продуктивності (низька, середня, висока), що є популярним показником успішності серед букшопоголіків, є ще одним стимулом купляти нові книжки й поглинати їх із шаленою швидкістю. Читацькі клуби, де на одну книгу виділяється тиждень, перетворюються на книжкові секти, в яких поступово зникає критичне ставлення до ситуації.
Факт запійності такої поведінки підтверджує те, що букшопоголіки можуть почуватися зле після того, як накачуються книгами аж під саму зав'язку. Вони скаржаться на запаморочення та нудоту і, звісно, переривають читання на тиждень чи два, аби потім розпочати все знову.
І ще - букшопоголік має проблеми з пам'яттю. Як на процес купівлі, де "все, як в тумані", так і на прочитане. Легкі, типові тексти, плюс, велика кількість прочитаного перетворюють спілкування з книгою на коктейльну вечірку довжиною в життя.
"Я не читав три дні": що далі?
Клуби анонімних книгоманів можуть стати ще однією імпортною реальністю. Перш ніж бігти до психотерапевта, згадайте, чи не зустрічалися ви з ним у книгарні.
Певні психопатології - наприклад, СДУГ чи РДУГ, панічні атаки, ПТСР, неврози, маніакально-депресивні стани, розлади настрою, істерії та шизотипальні розлади можуть проявлятись, у тому числі, в неконтрольованій пристрасті до читання, що впливає на самопочуття.
Фізичні хвороби теж вимагають милувати свій організм. Тож, якщо у вашій родині є хвора людина, допоможіть їй побудувати читацький графік, перемежовуючи його з іншими видами активності.
Аудіокниги стають багато для кого методом замісної терапії, в яких залежний від самотнього читання змушений дослухатися до іншої людини. Поступове, порційне читання теж допомагає позбавитися від залежності на етапі абстиненції.
Якщо схильні читати кілька книг одночасно чи втомлюватись від великої кількості прочитаного - зупиняйтеся, щойно відчуєте дискомфорт і неможливість уяснити текст. Читання по 1-2 абзаци - доволі успішна практика для тих, хто не може довго втримувати увагу чи має проблеми з пам'яттю.
Неквапна фізична праця - ще одні дієві ліки від залипання в книжках та букшоппінгу. Чергуйте час для читання з роботою, яку можна розділити на певні етапи. Проблеми в людей із залежностями, як правило, виникають в розподілі часу. Обдумуйте прочитане під час рутинної роботи, і вона перестане бути нудною, а якщо є з ким обговорити - зцілення не за горами.
Немає коментарів:
Дописати коментар