Автор: Марія Заржицька
Хто вже отримав нашу безкоштовну анкету для авторів, уже бачив це твердження. Воно відображає ваше - саме ваше - ставлення до того, що відбувається з продуктами вашої творчості. Й тут-таки час застосувати раціональні методи, якими б нудними вони вам не здавалися.
В усякому разі, аби стверджувати з цілковитою впевненістю, що ваша творчість нікому не потрібна, ви маєте володіти усіма даними - кількістю проданих книг, кількістю читачів, що взяли вашу книгу в бібліотеці, їхньою думкою, кількістю переглядів публікації на певному ресурсі, часом читання і ще багатьма красномовними цифрами аналітики. Погодьтеся, в звичайного автора таких даних просто немає.
Тож, виходить, автор-початківець або автор, який нічого суттєвого не зробив для просування книги, а просто сидить і чекає, доки її помітить сучасний заклопотаний читач - причому не просто читач, а саме його читач - ризикує захандрити вже в перші місяці життя книги на ринку. Хтось, упевнений, що видавництва все зроблять за нього, розчаровується й з’їжджає в гостинку, аби публікуватись тільки за власний кошт.
Не озирайся і мовчи?
Спитайте себе, як давно ви приділяли увагу досвіду інших авторів, спілкувалися з ними або бували на заходах, де вони охоче розповідають про своє письменницьке життя. Занадто багато “інтровертів” розвелося на теренах соцмереж, аби вірити в те, що самість здатна досягти вершин.
Люди занадто зайняті - або занадто вільні, аби дякувати за прочитане. Аби переконатися в цьому, заведіть блог, у якому немає бродячих шанувальників а-ля Букнет. Повірте, ви довго будете ламати голову над тим, чому при такій кількості переглядів у вас немає жодної реакції в соцмережах чи коментарях.
Знову ж таки, аби досягти певної кількості переглядів, ви маєте презентувати свій блог, сайт або сторінку продажу там, де збираються ваші читачі. Насамперед, це соцмережа, в якій люди воліють розважатись і теревенити, аніж йти кудись і читати щось, серйозніше за розмови про те, як їх образили і як їм тепер відстояти свої кордони.
Так, ви ризикуєте потонути в цих сльозах, але хто сказав, що то ваша аудиторія?
"Бла-бла-бла" - і всі діла
Якість письменницької думки, насправді, визначається задовго до того, як люди прочитають першу книгу автора. Вони бачать, про що ви, вже тоді, коли ви пишете свої перші - або триста перші - пости в соціальних мережах. Більш того, якщо вашими орієнтирами при цьому будуть такі самі початківці, діла не буде.
Більш того, виявиться, що за вашого улюбленого Кінга чи Мартіна його сторінку веде хтось із продажників, бо маестро просто немає часу цим займатись. Погодьтесь, ну не може ж Кінг писати: "Агов, хлопці, сьогодні я створив наймоторошніший образ Темної Вежі, й вам доведеться мати з цим справу. Тримайтеся!".
Якщо тільки згадати натовп шанувальників під будинком Кінга і когось із вітчизняних письменників - чи таких нудних класиків шкільної програми - стає очевидним, на що здатна індустрія продажів. Джек Лондон розповідав про це, але до нього ще й досі не хочуть дослухатись, тому в 30-х роках минулого століття з'явився Чендлер.
Тому, якщо ви розраховуєте лише на продажників та ринок, творча криза рано чи пізно постукає у ваші двері зі своїми пропозиціями. Більш того, я б радила мати з нею справу, і ось чому.
Творча криза і творча депресія - лише родичі, а не ідентичні персони. Як то кажуть, в сім'ї не без потвори, але обоє вміють вести торг на свою користь.
"Що ж, якщо ви не хочете мати справи зі мною, замість мене з'явиться моя звідна сестра". Просто порівняйте "давай ще трішечки полежимо" і "скільки вже можна впахувати?", і ви почнете розумітись.
А якщо накрило?
Чудово, тепер ви знаєте, чому смартфони не можна доводити до повної розрядки.
В психотерапії депресивних станів існує метод амплітуди активності. Тобто, лікар просить вас вести щоденний графік активності у професійній галузі. На осі Y ви відмічаєте кількість виконаних справ за день, а на осі X - дні періоду. Очевидно, для того потрібно буде завести планувальник.
У підсумку часто виясняється, що пацієнт просто не вміє розподіляти сили, а в періоди виснаженості - відпочивати й переключатися на інші види активності.
Під час розбору польотів класичного депресанта виявляється, що рушійною силою цього пригніченого стану - не просто спаду, а саме пригніченого стану - є певна ідея, що відривається від своєї початкової сутності. Вона може бути пов’язана з творчістю (“написати бестселлер”, “закінчити книгу за місяць” тощо) або походити з інших сфер вашого життя. Наприклад, ви тікаєте від особистих проблем або від необхідності розв’язати психологічний вузол, який впливає і на творчість, і на особисте життя, і на життя загалом.
Надцінні ідеї тим і небезпечні, що вони здаються єдиним порятунком у ситуації багатозначності. Згадайте себе в магазині, коли вам здається, що без цієї речі ваше подальше життя не має сенсу, або ви безперестанку думаєте про когось чи про щось, об’єктивно кажучи, взагалі вам не потрібне?
Ви не зможете носити цей костюм, бо він занадто розкішний для будь-якої ситуації вашого життя, і вимагатиме ще й туфель того самого рівня, і таксі замість тролейбусу - або вам доведеться прориватись у кола, де цей бренд є майже повсякденним.
Так і з творчістю. Якщо ви обираєте певний жанр, потрібно розуміти наслідки. Особливо часто письменники починають замислюватись, начитавшись популярних думок в Інтернеті, де утилітарність сусідить з елементарною недоосвіченістю та скромними розумовими здібностями.
Обивательщина здатна вбити будь-який творчий порив, якщо вчасно не згадати, де ви знаходитесь і кому намагаєтесь щось довести.
Наші дивні думки
В кризовій психології існує два типи думок клієнта - думки "з голови" та думки "з серця". Всеядний мозок - особливо в часи майже безперервних інформаційних потоків - здатен продукувати думки з такою самою шаленою швидкістю, відтворюючи їх з почутого або побаченого, - або раптом, цілими порціями, видавати купу мотлоху з минулого.
Таким чином, у депресивний період ваш мозок починає скаржитись, ще й як - усі пригнічені емоції вриваються в той потік думок. Усе те, на що ви розмінялись, засипає вас дрібнотою дореформених копійок.
Те, що відбувається всередині вас, є набагато складнішим за думки з оточення. Інстинкти та примітивні реакції, те, з чим ви звикли себе асоціювати, або те, чим ви керуєтесь під час прийняття рішень, у тому числі - під час прийняття чи відкидання певних думок. Цей механізм теж не є ідеальним, і в ньому трапляються збої.
В наступній публікації зазирнемо у цей механізм і спробуємо визначити способи його налагодження. Хто ще не замовляв нашу безкоштовну анкету творця - пишіть на електронну адресу, вказану під цією публікацією, або в соцмережі КнижКави. Ця анкета допоможе вам побачити свою кризу та вирішити, що робити з нею далі.
Немає коментарів:
Дописати коментар