Автор: Марія Заржицька
Кожен автор у своєму житті, рано чи пізно, опиняється в стані, який, здавалося б, надовго може вибити з колії. Те, що ви робили раніше, перестає влаштовувати. Ви розумієте, що потрібні зміни, - але якими вони мають бути, уявляєте слабко або не уявляєте взагалі.
Багато хто в такий період припиняє професійні пошуки або, взагалі, змінює рід діяльності. Творча криза письменника багато в кого загрожує перерости в хандру й навіть у депресію, тому чимало авторів намагаються уникнути такого розвитку подій.
Втім, чи вирішує таке уникнення проблему замовклого таланту? Давайте все ж таки торкнемося речей, які є неприємні й навіть болючі, але заперечення їхнього існування може лише посилити кризові прояви.
Творча криза та її прояви
Багатьом авторам, - особливо тим, що доволі плідно попрацювали на літературній ниві - здається, що їм уже нема про що писати. Ринок виглядає байдужим або перенасиченим, а власних сил на придумування чогось нового, здатного зачепити увагу читача, уже не вистачає.
Будь-яка криза виражається в незадоволенні станом речей, що існує. Зміни виглядають очевидною необхідністю, та для них бракує ресурсу або бачення того, що потрібно робити. До того ж, дуже часто творчі кризи співпадають із кризами віковими, під час яких людина може переходити на іншу роботу, місце навчання, переживати зміни в родинному житті, як-то народження дитини чи розлучення.
Важливо не плутати творчу кризу та кризу творчості. Остання виражається у тому, що плоди діяльності набувають не того вигляду, змісту й значення, яке в них укладав автор на початку або в своєму уявленні.
В усякому разі, криза проявляє себе як перехід від однієї форми існування до іншої в обох випадках. Оточення може бути (або й здається) не надто емпатійним, ваші ресурси - недостатніми, а самооцінка похитується, коливаючись від завищеної до заниженої.
В цій внутрішній боротьбі ви почуваєтеся виснаженими, а рівень ваших домагань постає у ваших очах невідповідно високим або посереднім, в рамках якого вам тісно, й немає вже знайомого вам відчуття польоту.
Творча криза, хандра та депресія
В письменницькому середовищі, як і в будь-якій іншій соціальній групі, існує референтність, - тобто, здатність авторитетів впливати на думки та поведінку членів з нижчим статусом.
Ви можете мати розвинений локус внутрішнього контролю, що виражається в незначній залежності від думок оточуючих і навіть авторитетів, але, все ж таки, зіткнутися з негативними програмами, що існують у вашому середовищі.
В психотерапії кризових станів існує метод виявлення хибного асоціативного ряду, пов’язаний з будь-якою сферою, де пацієнт почувається неспроможним щось змінити. Виявляється, що соціальне наслідування й навіюваність, а не якісь неписані закони, впливають на розвиток подій у негативному напрямку.
Тобто, хандра і депресія - зовсім не фірмовий одяг творчої людини, а ваш вибір залишатися там, де зручно нічого не міняти й навіть хизуватися цим. Будь-який психотерапевт скаже, що більшість його пацієнтів, насправді, хоче залишатися психічно нестабільними, бо вбачає в цьому для себе певні вигоди.
Чимало з авторів упевнені - особливо, начитавшись біографій великих письменників - що депресувати “потрібно”, аби створити щось справді значне. Правда полягає в тому, що людина може творити щось значне після вирішення проблем, які закінчуються або не закінчуються клінічними випадками.
Тобто, аби ваш автомобіль зміг проїхати заваленою дорогою, потрібно або розібрати завал, або задуматись про інші способи досягти пункту призначення.
Творча криза та криза творчості
Комплекс досягнень дуже часто впливає на такий стан, як криза творчості. Ви ставите собі одну мету, але в процесі вільного творення приходите до іншого підсумку. Ви розумієте, що в сучасному світі, незважаючи на розвиток цифрових технологій, існують вимірювані й невимірювані результати вашої діяльності.
Отримавши в руки книгу, надруковану за ваш рахунок, ви отримуєте лише відчуття контролю над ситуацією.
Перебування у зручній, так би мовити, нейтральній ніші - наприклад, дитяча література - теж не позбавляє відчуття марності. Коли до жанру немає особливого покликання, а писати чомусь "треба", творча криза не за горами. Тим паче, коли ваша книга губиться на ринку серед тисяч типових.
Писати для дітей - набагато більше, аніж спробувати привернути увагу малюка іграшкою в гіпермаркеті. Якщо дитяча інтуїція не обирає вас, впадати в розпач немає сенсу. Просто оберіть інший жанр, і дитина прочитає вас у тому віці, в якому ви готові до неї звернутися.
Крах очікувань: базар та вокзал
Наперед змальований портрет письменника - хіба що не найпотужніше знаряддя руйнування творчих планів. Конвенційні очікування здатні зруйнувати будь-що, задумане вами, лише тому, що “так треба” чи “це неприпустимо робити”.
Наприклад, у пострадянському суспільстві існує три типи очікувань, які заганяють творчу людину в свідому скруту. Перше з них добре відоме людям з 90-х, коли чимала частина радянської інтелігенції опинилася на базарі. Інші зневажливо поглядали на них, доїдаючи останній бутерброд з сіллю й поринаючи у відчай.
Друге конвенційне очікування - дисидентство, в якому й суспільство, й автор переконані в неможливості робити те, що відчуваєш, жити за покликом власної совісті. Будь-які труднощі спонукають лише до втечі - в усамітнення або за кордон, де влаштувати письменницьку кар’єру чомусь так і не вдається.
І, нарешті, третє, розбірливо озвучене нам старшим поколінням - “якщо будеш письменником, тобі доведеться усе життя бути бідним”. При цьому чомусь забуваємо, що покоління радянських людей, переважно, складалося з тих, хто не мав особливого уявлення про життя інтелігентних, тим паче, творчих особистостей.
Чимала частина авторів ізолюється від суспільства, вважаючи його аж занадто токсичним і травмуючим. В цій ситуації навіть власний кактус може стати причиною багатоденної хандри, і потрібно, скоріше, шукати відповідей у собі. Людина, якою б вона не була чутливою, для соціальної ізоляції не створена, і заганяти себе в такий стан свідомо означає повільну смерть творчості.
Саме так, ви депресуєте через те, що застрягли у власній бульбашці думок про себе. Або чиїхось думок про вас.
А що на висоті?
Конвенційні очікування світового масштабу, здебільшого, пов’язані з сюрпризами слави. Таке трапляється на добре розвинених ринках. Характерний приклад - Артур Конан Дойль з його Шерлоком Холмсом, через якого письменник не міг переключитись на інші жанри або інших героїв. Публіка постійно вимагала продовження, й не задовольнилася навіть після смерті містера Холмса біля Рейхенбахського водоспаду.
Певна частина плодовитих авторів (як от Кен Фоллетт) винаймають цілий штат працівників, які постійно перебувають в інформаційному пошуку, і час на створення нового детективу чи бойовика ретельно прорахований наперед. Як це відображається на стані самого автора, лишається тільки здогадуватись.
На таких висотах часто трапляються випадки літературних плантацій, і сам цей факт роздутості власного імені може стати причиною не те що кризи, а повноцінної депресії. Уважні читачі, врешті, помічають, як рука улюбленого автора перетворюється на конвеєр чи набуває якихось незвичних рис, і потихеньку розбігаються чи повертаються до ранніх творів, насичених авторською індивідуальністю.
Те, що конкуренція є плодом дерева під назвою “ринкова економіка”, знає навіть ваш кіт. І розглядати свою творчість як продукт зважиться далеко не кожен. В одних інші таланти, а комусь бракує сміливості.
Нішевість, яка не потрібна
Багато хто з письменників-початківців не так вже й соромиться власної недосвідченості. Поза, в якій творчість уникає широкого розголосу, насправді, означає неабияку впевненість в ексклюзиві. Не хочеться ні з ким себе порівнювати, бачити відгуки читачів - або, як частіше буває, не бачити їх зовсім. Варто лише пробити теплу шкаралупку букнетів, і ви зрозумієте, що це так.
В ситуації, що на російському ринку доволі точно визначена як “Author.Today” немає нічого поганого, доки ви розглядаєте “Букнет” чи то “Аркуш” як майданчики для старту. Вони швидко займають позиції в Google, - і начебто не треба нічого більше робити. Є перегляди, є відгуки, відсотків на 99% схвальні, є спільнота однодумців, які завжди підтримають і погладять по голівці.
Інша справа - видавничий друк, до якого вас згодилися прийняти й дистрибувати книгу через великі торгівельні точки. Втім, особливої реклами може й не бути, а відгуки чомусь пишуть про тих, у кого зв’язки та спонсори. В такій ситуації багато хто готовий вкласти останні кошти в безсмертя власної творчості, яка, врешті, осідає на бібліотечних полицях - і те добре.
Все це страшенно знуджує, і хочеться сховатись під теплу ковдру, аніж надриватись по соцмережах чи купляти базарний намет.
Комплекс досягнень та чашка чаю
Ви, й справді, не зможете робити те, для чого не створені. Проте, хто визначає це? Ваша мама, сусід, що не перестає скніти в сільській газеті, або бабуся, в якої три збірнички улюблених усіма віршів і п’ять гектарів городу в Богданівці? Джеймс Хедлі Чейз, що був змушений видати “Весь світ у кишені” в жахливо бульварній палітурці?
Вам кажуть, що ви зможете, і водночас, топлять нищівною критикою, і ви вже не розумієте, що можете саме ви. При високому рівні навіюваності доволі швидко розвивається істеричний стан. Сама по собі істерика - лише один з примітивних механізмів захисту психіки від небезпеки. Отже, потрібно згадати, що налякало вас так сильно, аби не закріпитись в такому стані до повного виснаження.
Поза, позерство, позиція, позиціонування - асоціативний ряд можна продовжувати аж доти, доки не вийдете на почуття впевненості. Комплекс нереалізованих звершень спонукає хоча б до перегляду того, що зроблено вже. І найгіршою помилкою може стати знецінення.
Багато хто відкриває в собі таланти після курсу терапевтичного письма, забуваючи, що хист і талант не ідентичні. В цій ситуації опиняється чимало графоманів, яким просто хочеться викласти свої думки на папір - причому, робити це постійно, і замість спілкування. Соціальний інстинкт спонукає, аби ці думки хтось почув, і мережа наповнюється купою текстів, які не читає ніхто, крім краулерів.
Проблема якраз у тому, що природній соціальний фільтр на текстуальні викиди у наш час перестав ефективно працювати. Лібералізація ринку контенту обернулася злом, на яке одні не зважають, а інші вважають за добро і продовжують флудити. Диктат Я без хоча б елементарної перцепції перетворює літературний ринок у завали фізичного й цифрового паперу.
Багато хто вміє писати, але, насправді, не може визначити свою нішу.
При обуренні - рвіть папір на дрібки
Творча криза і творча депресія - лише родичі, а не ідентичні персони. Як то кажуть, в сім'ї не без потвори, але обоє вміють вести торг на свою користь.
"Що ж, якщо ви не хочете мати справи зі мною, замість мене з'явиться моя звідна сестра". Просто порівняйте "давай ще трішечки полежимо" і "скільки вже можна впахувати?", і ви почнете розумітись.
В психотерапії депресивних станів існує метод амплітуди активності. Тобто, лікар просить вас вести щоденний графік активності у професійній галузі. На осі Y ви відмічаєте кількість виконаних справ за день, а на осі X - дні періоду. Очевидно, для того потрібно буде завести планувальник.
У підсумку часто виясняється, що пацієнт просто не вміє розподіляти сили, а в періоди виснаженості - відпочивати й переключатися на інші види активності.
В кризовій психології існує два типи думок клієнта - думки "з голови" та думки "з серця". Всеядний мозок - особливо в часи майже безперервних інформаційних потоків - здатен продукувати думки з такою самою шаленою швидкістю, відтворюючи їх з почутого або побаченого, - або раптом, цілими порціями, видавати купу мотлоху з минулого.
Тож, старий рік - давно знаний привід розпрощатися із мотлохом. У вас є час його зібрати, і КнижКава готова в цьому допомогти. Перш ніж вийде публікація про те, як подолати творчу кризу, спробуйте її описати. Надішліть нам запит у соцмережах, або електронною поштою, і ми безкоштовно відправимо вам анкету творця, результати якої зможемо обговорити в індивідуальній бесіді.
З наступаючим Новим Роком і Різдвом, та не забудьте попередити хандру про те, що ви збираєтеся з нею зробити.
КнижКава у Facebook, Telegram, Bluesky, YouTube
Тут може бути огляд вашої події.
Умови співпраці - в листуванні
mariazarzhytska@ukr.net
Немає коментарів:
Дописати коментар