Як змусити читати свої вірші. Рara bellum

Автор Марія Заржицька   Буття поета, випуск 4

Поезія для збірок вважається найліпшим способом познайомити майбутніх шанувальників зі своєю творчістю. В минулому випуску Буття поета ми говорили про призначення й види поезії. Від них залежить вибір тих, у кого ваші вірші отримають найпотужніший відгук.

Втім, різновид вірша не є вичерпною ознакою його цільової аудиторії. То є, скоріше, спосіб сформувати меседж, який почують з найбільшою ймовірністю. Сьогодні говоримо про збірку як маркетинговий інструмент у руках творця.

Самому чи гуртом?

Збірка одного автора може бути тематичною або містити кілька поетичних напрямків. Збірка поетичного гурту включає один або кілька напрямків, має ілюстрації або фото.

Літературний гурток, як правило, визначає цільова, стильова або жанрова спорідненість доробку його членів. Проте, найбільша небезпека - прикрашати полиці до урочистих заходів.

Варто переконатись, що читачі за межами зони комфорту все ж таки існують. Як це зробити, коли ще немає жодної надрукованої збірки?

Цільова аудиторія

Найпростіший спосіб отримати перших читачів - зустрічі з колегами по перу з інших об’єднань та регіонів, поетична колонка у ЗМІ та власний блог. Останній варіант уже є потужним способом публікації, й дає можливість викласти найкраще там, де публікуються нові автори.

Статистика - річ, що залежить і від тих, кому вона потрібна. Тож, поширення в соцмережах - єдиний спосіб для новачка дізнатись, скільки людей зацікавить його творчість, за умови регулярного просування там, де ці вірші читають.

Поетичні групи в соцмережах - досить активна аудиторія, та не варто нехтувати особистим впливом у колах пересічних читачів, де спілкування сприяє знаності.

Де видаватись

Кожен з поетів мріє про власну збірку, але не кожен починає з неї. Ставлення видавців до поезій може різнитись в особистісному та ринковому контекстах. Останній не завжди пов’язаний з печальним досвідом, а може бути наслідком відсутності такого досвіду взагалі. 

Друк виглядає найяскравішим проявом суспільного визнання, але ось що маємо в поетичних колах насправді:

• поличкові видання

• бібліотечні видання

• тематичні видання

• часописи, журнали, газети

• онлайн-видання.

Так чи інакше, в довжелезному переліку видавництв обов’язково знайдеться своє - питання в тому, на яку аудиторію воно працює, і як вкладається у так звані ризиковані видання.

Благодійницька ініціатива може сусідити з досить-таки очевидним комерційним проектом, спрямованим на громадськість, із конкретною місією. Важливо бачити, що робиться на підготовчому етапі, й спрогнозувати ймовірність утримання корабля на плаву.

Найважливіший момент видання - що далі, коли книгу надруковано. Збірки, створені видавництвами чи під проект, розходяться завдяки їхнім зусиллям, а от поету, що видався за власний кошт, і просуватись доведеться так само.

Отже, для поета важливо навіть не те, де видаватись, а де прозвучати так, аби захотіли видати.

Гурт і публіка

Багатьох творців поетичного слова, й справді, задовольняє камерність. Їм важливо почуватися в колі однодумців, не маючи високих амбіцій, та робити те, на що спроможні. Це шлях поетичних гуртків місцевого масштабу, публікацій в благодійницьких та конкурсних часописах, зустрічей з колегами по перу, під час яких кожен може відчути себе потрібним та важливим.

Інший шлях - створити власне поетичне об’єднання або увійти до такого, аби пробиватись на ширшу публіку, на всеукраїнські та міжнародні конкурси й в пресу, що далеко не завжди оминає увагою поетів. Тут, як і в маркетингу, важливо знайти “адвокатів бренду”.

Поетичні спільноти та конкурси

Презентувати себе суспільству можна будь-де, але традиційний шлях - лише традиційне мислення. Багато хто застрягає на місцевій громаді, обкладений грамотами, призами та прихильністю можновладців. Інші набирають списки регалій на конкурсах, так і не відкрившись широкій аудиторії з десятками збірок. Головна спокуса конкурсів - премії, які важливі для автора, та мало про що розповідають читачам. 

Соцмереживо

Чим старішою є соціальна мережа, тим більше ймовірності знайти в ній любителів поезії, - проте, з’явлення Bluesky лишає надію на виокремлення певного культурного пласту, не лише серед представників старшого покоління. До того ж, молоді поети люблять записувати аудіо та відео, і це лише сприяє популярності.

Facebook та YouTube впевнено тримають лідерство за кількістю поетичних кіл і швидкістю досягання цільових аудиторій. Запис збірок та начитування аудіокниг здатні творити дива. З Інстаграмом складніше, але там виручає мистецтво короткого віршування.

Загалом, безкоштовні ресурси багато чого можуть, якщо не лишати їх напризволяще. Добірки в Spotify теж потребують списку читацьких запитів, а підкасти в SoundCloud - контент-плану, навичок тривалої промови та обладнання для звукозапису.

Контент-маркетинг - наше все, і це технічність, як би тривіально не звучало.

Блог чи влог?

Своя сторінка в Інтернеті потребує уваги, що, насправді, виходить за межі звичної творчості. Це таргетинг, або встановлення обгрунтованого зв’язку між контентом і аудиторією. Це цільовий відбір віршів, які випливуть з потоку тисяч і тисяч влогів по всьому світу, і впевненість у тому, що механізми соцмереж - всього лише інструмент.

Створення, налаштування (в тому числі, систем аналітики), заповнення контентом, що сприяє виведенню вгору пошукових позицій, поширення у соцмережах та тематичних виданнях потребують допомоги кількох спеціалістів, а головне - часу, з яким буває складніше, аніж з уміннями.

Комусь вдається створити власний блог на безкоштовних платформах і просувати його, хоча б частково бачучи результати - як правило, фіксуються перегляди від тих людей, які дозволили таку статистику під час створення профілів. Тут є певний фактор стресу, з яким потрібно змиритись і не сприймати побачені цифри як вирок. 

Те саме стосується влогу в YouTube чи Instagram. Усе залежить від ринкової мети платформи, яка завжди має контент першочергового вибору - але, знову ж таки, потрібні певні налаштування та розуміння особливостей цільової аудиторії. 

Підготовка до видання

Спитайте будь-якого поета, що він не любить більше за все у власній творчості, й він відповість: “Редагувати”. Вірші вилежуються, читаються й звучать інакше, особливо звучать. Без читання вголос не виправити ритміку, бо її недоліки - найтиповіші помилки.

Вірші, що зібралися, потрібно ще й розділити за певним типом - або користуючись схемою, наведеною в попередньому випуску, або за часовими рамками, що дозволяє побачити динаміку особистості поета. 

Головне, уявити себе на місці читача, що ніколи про вас не чув і не читав ваших віршів. Що його має привабити? Обкладинка с концептуальним дизайном, ваші регалії або рядки з високою ймовірністю бути процитованими?

Тут стане в нагоді бета-рідинг і асистентство, читання вголос, худонє й технічне редагування. Бібліотеку поета доповнять посібники з поетичної творчості та мовознавства, підручники української мови донушівського періоду, що вправляють у теорії та практиці поезії немовби з нуля. 

Отже, на перші сторінки вашої майбутньої книги мають потрапляти вірші, що швидко й міцно захоплюють увагу читача, легко запам’ятовуються й піднімають важливі для читача питання.

Зробити час

Чудовий спосіб прозвучати - запис аудіо, але це ще не все. Порівняння з високою полицею, колегами й жанровими школами, пошук стилістичної спорідненості допоможуть відточити перо і визначитись, куди йти далі.

Нагадаємо, що будь-яка спроба озвучності не завадить - і, якщо ваші вірші можна співати, їх почують вже сьогодні.

КнижКава в Telegram - не пропустіть нашого вівторка!

Жодного спаму.

Один тиждень - одна новина.

Тут може бути огляд вашої події.

Умови співпраці - в листуванні 

mariazarzhytska@ukr.net

Як змусити читати свої вірші. Ergo sum

Image by @MZarzhytska

Автор Марія Заржицька   Буття поета, випуск 3

З давніх давен вважалося почесним приймати в себе митців слова, що мандрували від міста до міста, часто з музичними інструментами, та слугували своєрідним містком між землями, віддаленими одне від одного. Поезія супроводжувала побутове, релігійне життя, обряди та ритуали, військові походи, визначні події - від народження до смерті. 

Тема, що ми її торкнулися в попередньому випуску, помалу занурює нас в проблематику творчості поета як такого. Хто він, навіщо він, чому суспільство має віддавати йому певні блага і приділяти не менше, а то й більше уваги, ніж кулінарним добіркам чи коміксам.

Поети: генетичне походження виду

Ще в стародавньому світі гарне виховання передбачало хоча б елементарне вміння віршувати. В європейському середньовічному суспільстві функція, здебільшого, покладалася на мандрівних чи придворних співців та труверів. Школяри та студенти охоче складали поезії, ще й сатиричного вмісту, стаючи частиною культури вагантів. 

На відміну від середньовічної Європи, руські землі були письменними й мали так звану комунікативну поетику, в якій вірш, билина, дума могли складатись в усній формі й так само передаватись. Щось схоже бачимо в ірландській традиції, - але там поети складали привілейований суспільний прошарок, до якого не так просто було потрапити з низів. 

Епіка відтворювала історичні події паралельно з хроністикою, але сучасні тлумачі не завжди мають хист розібратись, що ж саме мали на увазі автори, і нерідко звинувачують їх у брехні через власну раціоналізованість та прогалини в опануванні літературних прийомів того часу. Так, "Слово о полку Ігоревім" піддалося, мабуть, найбільшій кількості інсинуацій, у тому числі, мовного штибу.

Народні пісні виростали з віршів невідомих авторів, а з’явлення знаного поетичного твору чи великого поета означало найважливіший етап розвитку мови - літературний. Так свого часу формували мову в своїх країнах середньовічні поеми та баллади (“Кентерберійські оповідання” Дж.Чосера, “Баллада про Робін Гуда”, “Роман про Лиса”). 

Українське козацьке суспільство виховувало поетів у бойовому віці або після завершення військового життя, водночас, підтримуючи прошарок непридатних до такого, але спроможних творити. Думи оповідали про найвизначніших постатей козацької доби та події, з ними пов'язані, а пісні здатні були підтримувати бойовий дух у війську та поза межами Січі - там, де козаків чекали додому. В часи гніту народжувалися кобзарі, що несли живе слово від хати до хати, зберігаючи й трансформуючи мовні традиції. 

Бути поетом - це… .

Поетика народжується в сфері чуттєвого та чинить найбільший на нього вплив у формі, яка прийнятна людині з народження. В давнину вірші виконувалися нарозспів - ця форма, зокрема, збереглася у різноманітних молитовних практиках. Так, Псалтир складається зі 150 псалмів, більшість яких укладена Давидом, ізраїльським царем. Він славився вмінням не лише віршувати, а й співати, притишаючи тим самим злого духа в цареві Саулі.

Озвучність та музичність - настільки невід’ємні риси поезії, що про них годі й говорити. Саме вони визначають здатність вірша чи поеми бути почутими, прочитаними й повторюваними. Синтонність, поліфонічність та симфонічність визначає те, наскільки потужно та багатогранно пролунає віршований твір, скільки сенсів у ньому відкриється щоразу. 

Монотонність, нотативність та емотивність - ознаки римованого тексту, який лише претендує бути поезією. В той час інтимність та ідіоматика характеризують інтелект вірша, його влучність, здатність підтримати та сформувати вищі рівні мовлення. Компактність думки, ритміка й такт захоплюють увагу читача чи слухача й не відпускають до останньої миті. 

Стиль, мелодика, вичерпність або незавершена відкритість думки впливають на здатність вірша бути крилатим, або цитованим, згаданим у потрібний час, асоційованим та вплетеним у тканину життя не лише знавців, але й звичайних людей. 

Вірш, перекладений на музику, запам'ятовується першим, а читане в абетці - основним. Якщо колискова прокопує грунт, то абетка кладе фундамент, а якими будуть поверхи й дах, залежить від подальшого життя.

Змусити до гармонії

Якщо аналізувати українську поетику, видно, що найзнаменитіші постаті з’являлися під час великих суспільних перетворень. Т.Шевченко творив на зламі кріпосного права, Франко - на розломі галицької ментальності. Другий пік творчості Л.Глібова прийшовся на передреволюційні роки, а В.Сосюра став безпосереднім учасником подій, за які йому потім довелося пошкодувати. 

Комуністична епоха дала Україні поетів, які, попри все, розкривали її сутність, утверждали й давали жити - В.Симоненко, М.Рильський, П.Тичина, Л.Костенко, В.Стус. Їхня громадянська й інтимна лірика викликала спротив ненависників тільки тому, що творила гармонію - навіть якщо поет був переконаний у правильності обраного Україною шляху. 

Ринок талантів і боротьба за виживання

Українська поезія продовжувала вкладатись у музику й робила це навіть у лещатах утисків та партійних ліній (А.Малишко, Ю.Рибчинський, І.Поклад, В.Крищенко, І.Білозір та ін.). Популяризації їхньої творчості, як не дивно, сприяло і радіо, й телебачення з двома місцевими каналами та одним центральним.

90-ті роки позначилися сумішшю розпачливого й гумористичного ставлення до нової дійсності (І.Драч, П.Глазовий). Пошуки кордонів незалежності й заглиблення в урбаністику позначилися з’явленням на поетичній сцені С.Жадана. Пасіонарна лірика й поетика барикад пролунала в збірках О.Забужко, а чоловіча грань інтимності - в поезії Юрка Їздрика.

Через вивільнення української літератури з пут ринковості з’явилася величезна кількість гуртків, конкурсів та премій, мистецьких об’єднань та спільнот, поетичних часописів та блогів, у яких поети роблять себе помітними самостійно або в колі однодумців. 

Поезія настільки відчайдушно рвонула в Інтернет, що одразу стала помітною, й не лише це - видною. Ми знову починаємо лунати потужно та багатоголосно, але імідж поета в Україні так і лишається двоколірним. Він або білий - страждалець у злиднях - або чорний, облещений владними угрупуваннями чи грішми за попсу. 

Погані вірші - хороша музика

Будь-який фронтмен від сучасної поезії переконливо скаже, що музику можна творити без порожнього капелюха. Звісно, ми навряд чи почуємо історії неуспіху, бо це немодно й засмучує, - але про смуток нам постійно оповідають з радіодинаміків, і досить однотипно. 

Якщо вже згадували українську популярну музику довоєнної епохи, то віршів у ній було напрочуд багато. Настільки багато, що попсою назвати це язик не повертається - ми просто пам’ятаємо, й можемо наспівати навіть уві сні. Тексти могли були складними чи простими, навіть елементарними, як у "Аква Віти", але миттєво відкладалися в пам'яті разом із музикою.

Такої самої ліричності й проникливості набула поетика української рок-культури, переспівати яку мало кому вдається (О.Скрипка, О.Лапоногов, О.Карамазов, А.Кузьменко, С.Вакарчук, Т.Чубай). О.Пономарьов став автором проекту, в якому взяв участь, як поет, але авторство творів не афішується на широкий загал, - і це, справді, проблема української лібреттистики. І.Білик створила феномен, який не піддається скільки-небудь свідомому аналізу літературознавців, а О.Вінник і досі продовжує дратувати Ніно, яка з кимось там п’є вино - вже українською.

Бізнес-поет - пфе, але ж… .

Зі з’явленням соцмереж - та й взагалі, можливості публікуватись онлайн - віршування перейшло зі статусу шухлядного хобі в почесну місію донесення своїх думок широкій громадськості. Поети-старовинники воліють збирати останні копійки на публікацію тоненького збірничка, тоді як частина їхніх колег не соромиться презентувати хоча б частину свого доробку широкій громадськості.

Камерність як була, так і лишиться ознакою життя поета, - проте, громадські читання не оминуть ані талановитих, ані посередніх. Дилемма Моцарта й Сальєрі хвилюватиме не одне покоління, але ховатись Моцарт точно не любив. 

Крах позиціонування

В Україні настільки багато талановитого віршування, що ми можемо обирати з найкращого - проте, чомусь воліємо не помічати очевидних переваг такого життя. Зі з’явленням форумів у нас все більше можливості знайомитись із сучасними поетами, але ми воліємо крутитись біля стендів із дарк-романістикою.

Є ще одна проблема - нерозуміння самими поетами призначення своїх віршів. Це трапляється зі спорадичною поезією, але досвідчені теж не завжди можуть віднайти точку популярності. Для прикладу перелічимо різновиди поезії, що нам трапляється:

• щоденникова

• альбомна

• побутова

• вітальна

• народна

• камерна

• сценічна

• драматична

• бардівська

• труверська

• гумористична

• сатирична

• епіграми

• “пиріжки”

• комедійна

• “поезія блазня”

• пасіонарна

• духовна.

В цій колонці “поезія Ляпіса” виходить на позицію розваги редакторів, та не завше.

Окремо варто згадати поезію для збірок та ту, що може бути видана самостійним накладом - важливо, як, де і кому ви її збираєтеся продавати. Вся ця прагматика буття поета стане предметом наступної публікації в рубриці "Буття поета". Розглянемо, де публікуватись і як бути почутим раніше, ніж почують тебе.

КнижКава в Telegram - не пропустіть нашого вівторка!

Жодного спаму.

Один тиждень - одна новина.

Тут може бути огляд вашої події.

Умови співпраці - в листуванні 

mariazarzhytska@ukr.net

Як змусити читати свої вірші. Adsum

Image by Maria Zarzhytska

Автор Марія Заржицька   Буття поета, випуск 2

Поетичність української душі - загальновідома риса. З давніх давен ми розмовляємо віршами та піснями, складаємо билини та думи, без усякої спеціальної освіти чи літературних курсів. Українець може позмагатися з ірландським скальдом за свою віршованість в усьому, чого торкається. Може, тому поезією в нас нікого не здивувати?

Втім, останнім часом незалежна громадська думка уникає поетичності. Засилля масової прози на ринку наче відтіснило поезію та поетів у камерні зали гуртків та конкурсів. Видавництва неохоче беруть поетичні збірки або й узагалі не розглядають, лишаючи співцям слова право публікуватись за свій рахунок.

В серії "Буття поета" заглибимось у це питання з різних сторін, та вирішимо, що робити, аби творчість не лишилася зошитом у шухляді. І головне, спробуємо подолати сором інтелігента перед технологіями, що сприяють знаності ваших віршів у широкій аудиторії. 

Що за нелюбов?

Прихильність до поезії, мабуть, починає зникати в той самий час, коли вправного читуна ставлять на стільчик. Батьки страшенно люблять нами пишатись, і роблять це з найліпших намірів, даючи нам змогу відчути на собі увагу публіки. Втім, найвдячнішою публікою можуть лишитись чомусь вони.

А буває й інше. Юний чтець утомлюється від слави та замовкає надовго. Замовкає і душа його, пригнічена невідомим, або, співаючи по закутках, стихає поволі, набуваючи рис прагматичності, якою живе оточення. До того ж, садочок та школа стають все вимогливішими - вірші вчити потрібно, для ранішників та на оцінку.

На жаль, читання віршів дітьми просто так у нас практикується лише по театральних студіях, - і те, далеко не всюди. А це є золотим стандартом театрального мистецтва, як і уроку літератури.

“Не ляжеш, доки не вивчиш!”

Рядки поета, що наплакав си в своєму житті, врізаються в нашу душу з першого ж вечора шкільної хандри. Тут би гуляти та гратись, а дорослі знов зі своїми віршами. І, як назло, жодного рядка не лізе в голову. Чи то винне довжелецьке завдання з математики, чи детальні роз’яснення підручника з природознавства, хтозна.

На жаль, сучасні шкільні програми не сприяють розвитку поетичності. Підручники з української мови, що на кожному кроці містили віршовані рядки, завзято намагалися відтіснити програмами НУШ, створеними, мабуть, кимось ображеним, що взяв раціоналізацію як основний вид психологічного захисту. 

Втім, правди нема де подіти, й старі підручники поволі вертаються в альтернативи. 

“Думи мої, думи… .”

Щойно дорослішаємо, й розуміння гіркої долі українського поета зростає разом з нами. Накопичується статистика біографій, в яких невеселе дитинство поєднується з фізичним або душевним стражданням, поетичне зростання - з дисидентством або підпіллям. Совістю нації бути невигідно, так.

“Та що за макулатуру ти читаєш?” - зудять родичі та знайомі, щойно побачивши на полиці віршовану збірку, придбану майже за безцінь у когось із місцевих поетів. До соціального тягаря додаються заборони та безглузді зміни державної політики, в якій кожне слово поета стає об’єктом вивчення людей з ненавистю до поезії. 

Небажання заглядати в поетичні збірки посилюється заангажованістю окремих митців, які зважуються продати свій талант у скарбницю можновладця чи перетворюються на посміховисько, починаючи міркувати про те, чого не знають, і здіймати пропагандистські істерики там, де варто було б відповісти поезією.

Дехто вважає, що під впливом поезії людина стає емоційно вразливою, депресивною, замкненою або надто відвертою. В усякому разі, кожному поетові приписують схильність до декадансу. 

Поетика є мелодійністю, й не дивно, що музику не люблять ті, хто уникає віршів. Будь-яка віршованість нагадує про ритм, співзвучність та звучання, змушує замислитись над тим, як ми говоримо, що говоримо і як думаємо взагалі. Вірш проникає там, де проза виявиться надміром, а розмова - марністю.

В наступному випуску звернемось до життєвого досвіду поетів, аби автори змогли взяти з нього те, що відповідає меті їхньої творчості. 

КнижКава в Telegram - не пропустіть нашого вівторка!

Жодного спаму.

Один тиждень - одна новина.

Тут може бути огляд вашої події.

Умови співпраці - в листуванні 

mariazarzhytska@ukr.net

E-book: найвідоміші магазини світу

Image by StockSnap on Pixabay

Автор: Марія Заржицька

Ще досі думаєте, чим заповнити свою читалку? Проблема ще та, коли просто блукаєте сторінками онлайн-магазину, і нема її, коли маєте список рекомендацій, яким довіряєте. Одні користуються рейтингами, інші воліють обрати книгу за відгуком, а хтось обирає з того, що є на сайті.

Щоправда, не завжди визнані автори й книги публікуються в нас цифровим друком. Антагонізм прагнення до осідлості та потреби мігрувати збиває з пантелику й видавців, які достеменно не знають, чого хочуть читачі. Втім, відсоток електронних книг поволі росте, і в попередніх публікаціях ми приводили способи читати потрібне якнайзручніше.

А що робити, коли потрібної книги не видано в Україні, або ви знаходитесь за кордоном і хочете придбати щось місцевою мовою для свого пристрою?

Сьогодні зануримось у світ електронних книг, представлених на міжнародному ринку в найвідоміших магазинах світу. Розглянемо магазини, що користуються найбільшою популярністю, дізнаємося, що потрібно, аби книга опинилася у них в продажу, і як найбільші майданчики з продажу електронних книг втримують своїх клієнтів.

American Bay: пазл всеохопності

Маркетингова політика гігантів вирізняється прагненням максимально охопити різні сегменти ринку. У видання приймається дистрибутив, а також  твори, запропоновані самими авторами.

Наприклад, Amazon Books був одразу налаштований на продаж книг у форматі Kindle для власного пристрою, але після додачі в технічні параметри інших форматів (у т.ч., epub) є можливість вибору - опційно, в залежності від видання. 

На практиці, видання з такою можливістю не так вже легко знайти - ось типовий приклад пошукової видачі, в якій сервіс ажніяк не може похвалитися релевантністю. Відносно нещодавнє нововведення читається як дозвіл користуватися epub на Kindle, коли сервіс самостійно виконує перетворення. 

Цікаво, що раніше Amazon пропонував користувачам робити це самостійно, й навіть видавав посібники з адаптації epub для своїх пристроїв, які й досі доступні на сайті. 

Сервіс Kindle Books пропонує не лише величезну кількість жанрів, але й категорій за винагородами або вибором редакції. Окрім того, у читачів одразу є можливість спілкуватися з авторами чи між собою в сервісі. Вартість книг настільки різниться, що цей сервіс можна вважати аукціоном і стоком водночас.

Apple Books налаштований на продаж книг всередині свого ком’юніті, зареєстрованого як власники пристроїв. Тут можна розраховувати на максимум технічного комфорту і ціновий діапазон зі звичною для американського ринку амплітудою, що схожа на лотерею. 

Сервіс Google Books більше схожий на бібліотеку, в якій читач, переважно, взаємодіє тільки з книгою. В мобільній версії Google Play пропонує скачування для будь-якого типу пристроїв, і лишається тільки перевірити технічні можливості свого покетбуку. 

Здається, ці три гіганти здатні задовольнити будь-які смаки, але їхнім недоліком є саме розмір. Сайтами буває непросто користуватись через ресурс оперативної пам’яті, - до того ж,  через величезну кількість видань існує й певна черга. Одне й те саме видання може з’явитись на полицях гігантів пізніше, аніж у менших магазинах, а в деяких країнах мати обмеження, що стосуються книги, автора чи сервісу. 

Втім, з меншими сервісами теж не все так просто. 

Дуже мобільний Everand від Scribd Inc. розрахований не лише на великий ринок, але й на те, що BookID кожної книги стане захистом від несанкціонованого використання. Сервіс відрізняє платна підписка одразу на три корпоративні платформи - Everand, Scribd, and SlideShare, з можливістю безкоштовного 30-денного користування.  

Традиції Amazon щодо нових авторів продовжує* Lulu - тобто, тут ви можете прочитати щось незвичне, опубліковане без участі видавництв. У іншому цей сервіс так само співпрацює з видавництвами за дистрибутивною програмою, і книги певною мовою можуть бути представлені на ньому, в залежності від аудиторії охоплення.  

*нав'язливу рекламу, виділену білим, розмістили не ми - це, на жаль, витівки платформи, яка не гребує дешевкою.

А що в Європі?

На перший погляд, не повинно бути обмежень для тих, хто перебуває за кордоном і хоче придбати книгу - але варто, все ж таки, мати номер телефону місцевого чи довіреного оператора. 

Можуть виникнути проблеми й з прив’язкою банківських карток - наприклад, скандинавські сервіси приділяють багато уваги верифікації. Навіть “європейськість” банку чи номеру телефону нічого не гарантує, - тож, якщо у вас є можливість скористатися допомогою місцевих жителів, пробуйте або ризикуйте

Наприклад, шведська компанія Storytel відрізняється дивною вибірковістю в списку країн перебування користувачів. Цей найбільший у Північній Європі сервіс із продажу електронних книг розширює країни обслуговування через придбання місцевих компаній. Storytel вирізняється увагою до аудіокниг у форматі аудіосеріалів та підкастів.

Втім, в списку країн Storytel, який пішов з російського ринку в березні 2022-го, немає ані Росії, ані України. В усякому разі, є інші сервіси, які, можливо, задовольнять ваші потреби. 

Конкуренцію за попит в Німеччині, Бельгії та Нідерландах веде Bol з досить-таки дисциплінованим сервісом, чимось схожим на Amazon, тільки з покращеними можливостями пошуку. Мова інтерфейсів - місцева, але є і англійська. Щоправда, книги просто так ви не подивитесь навіть за прямим посиланням - потрібна верифікація. 

Наслідуючи європейські тенденції, чи то всупереч їм, польські розробники створили Legimi й в цьому опинилися заодне з канадійцями Indigo, для яких важливою є валюта оплати. В Legimi дуже багато аудіоверсій, і це корисно для вивчення польської. 

Канадська компанія: спробуй не купи!

В Indigo французькі книги займають окремий розділ з відповідною мовою інтерфейсу, та це не означає, що більшість цих книг є французькими. Примітно, що канадські автори відмічені спеціальним лейблом, і для них теж є окремий розділ, - так само, як і для відстежування номінації CBC Canada Reads. 

Kobo Rakuten є конкурентом Amazon, ще й досить мінливим в плані з’явлення та зникнення представлених книг. Компанія пропонує додаток Kobo Books для читання (в т.ч., у навігаторах авто), власний бренд Kobo eReader з лінійкою пристроїв та спеціальні можливості для Apple. Окрім цього, в інтерфейсі 15 мов, серед яких чеська, польська, фінська і турецька. 

Бібліотеки: в пошуках скарбів

В електронних бібліотеках книги можна не лише читати, а й позичати, як-то в Open Library, або повністю безкоштовно користуватися ліцензійною копією відомих творів. Наукова бібліотека Wiley диференціює доступ до файлів для університетських мереж й інших спільнот та для приватних осіб. 

Загалом, такі бібліотеки - чудове місце для пошуку рідкісних видань, які можна читати повністю і без оплати. Щодо позички книг, читачам надається доступ на певний час.