Літагент - це... .

Літературний агент: міфічна тварина чи нова реалія?

В час, коли кількість рукописів до видавництва перевищує його пропускну здатність, нові автори отримують відмови за відмовами. Ця стіна здається непробивною, - особливо, коли ви ще й начитаєтесь лякалок поважного панства, звиклого до усталеності речей. З одного боку, ми пхаємось до західних стандартів, з іншого, впираємось у них лобом власної ж невпевненості. Справді, а чому пальма в нас має рости так само, як і в них?

Дуже часто ми приймаємо за правила той паркан, який бувалі виставляють новачкам задля розваги - користуючись їхніми страхами, необізнаністю та готовністю сприймати на віру кожне слово без роздумів. Приклад - т.з. "неписані закони" Асоціації авторських представників США, що їх ще перед війною дуже обережно поширили в нашій літературній спільноті. 

"Гідний довіри літагент не втручається до авторського тексту" . Звісно, бо він читає лише перших 10 сторінок рукопису - більше не встигає. Те, що впало в око, читає або людина зі штату агенції з редакторським досвідом, або ніхто. Де-факто, існує багато перспективних творів і авторів, - отже, жодна людина при здоровому глузді не дозволить собі зарубати талант. Якщо агенція не встигає з фільтрацією, значить, у неї проблеми з аналізом,тайм-менеджментом і ставленням до авторів узагалі. Тексту взагалі не торкаються лише у визнаних та досвідчених авторів, з якими готовий співпрацювати редактор видавництва.

"Літературному агенту притаманні функції радше промоутера, ніж цензора чи правщика стилю". Вочевидь, за поганий стиль ніхто й пальцем не поворушить, такий твір просто відправлять назад - як і той, що порушує загальноприйняті норми моралі. До того ж, літературний агент у чистому вигляді не виконує функцій промоутера, лише фільтра й постачальника контрактних умов. Для промоушна в агенції має бути маркетингова спеціалізація - тобто, здатність вивчати ринок та вести паралельний продаж, який спрямований на прибуток автора, його видавця та дистриб'юторських мереж.

"Сумлінні літагенти США не пропонують представництво авторам через Мережу". Це твердження явно суперечить необхідності для автора спілкуватись через літературного агента хоча б з міркувань безпеки творчої діяльності. Втім, якщо воно означає відсутність реклами своїх послуг через Мережу, то це пов'язане з характером реклами на усталеному ринку. В американському середовищі щодо роботи літературного агента сформована ілюзія елітності. З одного боку, вона складається з іміджу агентів, які співпрацюють з відомими авторами та потрапляють у вир їхньої популярності. На жаль, американське суспільство аж надто запропаговане до порпання у житті відомих осіб та їх оточення. З іншого боку, ринок пропонує агентів і для нових авторів, чимала кількість з яких має знижену критичність до власної творчості та не відрізняється сором'язливістю. Втім, обмеження на рекламу, радше, свідчать про страх конкуренції, аніж про неможливість організувати потік вхідних. Існує ще й типовий для американського суспільства "страх нелюб'язності", й властива нашому суспільству прямота тут лише набирає балів за позицією "впевненість".

"Літературні агенти ніколи не рекламують себе нібито відгуками від задоволеної автури". Це вже, вибачте, їхні проблеми в суспільстві, де важливий відгук як маркетингова категорія. Псевдовідгуки не красять нікого й ніде, - але, знову ж таки, в американському суспільстві занадто високий рівень недовіри, аби не просто вирізнити справжній відгук, але й побачити результати співпраці літагента й письменника. 

"Адреси літературних агентів не публікують у платних базах". Я б взагалі не радила публікувати в мережі свою адресу без особливої необхідності. Втім, що заважає користуватись елементарними правилами етикету під час звернення до літературної агенції? Компанія, що знаходиться в пошуку клієнтів, не стане сидіти, склавши лапки, й чекати, доки їх порекомендують. Компанія, список звернень яких перевантажений, знайде спосіб керувати вхідними, й тільки. Компанія, що співпрацює з елітними авторами, буде ховатися за лаштунками знайомств, і це лише право вибирати метод відсіву. Щодо платних баз електронних адрес, - вони, справді, є краденими, особливо, в тих умовах, де їх "елітно" приховують.

"Ніхто з поважних авторів не надішле таким свій доробок на попередній розгляд". Я б теж не надсилала жодного листа людині, про яку нічогісінько не знаю, крім вкраденої електронної адреси. 

"Ніхто з поважних американських авторів не сплачуватиме агентові-самозванцю роялті наперед". Роялті - це відсоток від продажів, тому визначити суму наперед просто неможливо. Самозванець людина чи ні, легко перевірити за ліцензією, без якої неможливо працювати. До того ж, з відомими авторами легше визначити перспективи продажу. Щодо нових авторів, існують реалії, в яких редактор видавництва відмовляється читати твір і має на це повне право. А довидавничий аналіз твору - це вид роботи, який оплачується згідно договору й не відноситься до посередницьких послуг як таких. Автор може прийняти висновок і піти з ним до іншої агенції або просуватись самостійно, на що має, знову ж таки, повне право. Головне, що він отримує увагу не родича й не друга - сторонньої людини, що не зацікавлена в люб'язностях чи, навпаки, спробах дошкулити. 

"Дзвінок/електронний допис потенційного автора вважається верхом поганого тону". В умовах, коли літературний агент не має секретаря або чіткого графіку роботи з вхідними, про поганий тон треба замислитись йому. Метушливість і квапливість - не про наш ринок, і слава Богу. В українських компаній один з найкращих показників щодо обробки дзвінків та електронної пошти, ще й в умовах автоматизації. До того ж, якщо ми чекатимемо ярмарку, аби до нас пішли клієнти - можна одразу класти зуби на поличку. 

З нашого боку, додаємо, що сумлінний літературний агент не буде змушувати автора купляти принтер, витрачати додаткові кошти на друк рукопису й пересилку цінного відправлення. Якщо автор побоюється за свій твір, він може це зробити, і агент з розумінням поставиться до таких побоювань. Втім, і в цифровому світі існують способи зберегти авторство - і, перш ніж відправляти твір, автор завжди може поставити питання агенту, як убезпечити себе. 

І, врешті, визначаймося з термінами. Це важливо під час укладання домовленостей на послуги, аби автори розуміли, з ким мають справу:

1) літературний скаут - найманий працівник кількох видавництв без прямої конкуренції, що не займається захистом інтересів, представництвом чи просуванням авторів, а лише знаходить цікаві, з точки зору своїх працедавців, твори у відкритих джерелах чи рекомендує письменників, які, на його думку, відповідають стандартам видавництва. Недоліком скаутства є підданість певним тенденціям, обмеженість кола впливу та відсутність під час укладання договорів з видавництвом. Скаут ніяк не може вплинути на зміцнення вашої позиції в домовленості, бо це просто не входить в його посадові обов'язки.

2) літературний юрист - насправді, такої посади чи роду занять немає. Існують спеціалісти з авторського права, тобто, професійні юристи, які добре розбираються в питаннях інтелектуальної власності та укладанні договорів у видавничій сфері. В жодному разі не можна вважати "літературного юриста" замінником у питанні посередництва та просування. Це людина, яка займається виключно своєю справою, або юридичним супроводом договірного процесу. Юрист не стежить за долею книг автора, не відповідає за його безпеку в процесі популяризації, не бере на себе жодних комунікативних функцій з ринком. 

3) літературний агент - підприємець, задачею якого є організація спілкування автора та ринку. Він значно розвантажує видавництва, що потерпають від шаленої кількості рукописів та не можуть приділити увагу кожному, навіть видатному автору. Окрім представництва і захисту інтересів автора перед видавництвом, літературна агенція може виконувати довидавничі, маркетингові й консультативні функції, в залежності від кваліфікації. 

Ще Дейл Карнегі довів, що комунікації рятують продажі. Українці вважаються одними з найкращих продажників та консультантів - отже, вірмо у себе й не боїмось жодних поворотів долі на ринку, де виграє сміливий. 

За матеріалами © О. М. Левчук, канд. філол. наук, доцент, КПІ ім. Ігоря Сікорського, Київ, Україна. ЛІТЕРАТУРНИЙ АГЕНТ ДЛЯ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ВИДАВНИЦТВА. - Технологія та техніка друкарства, 2019, № 1(63).